Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму

Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму. Виявляються характерними особливостями нервової системи, шкіри та підшкірної клітковини, кісткової тканини, м'язової системи, органів дихання, серцево-судинної системи, органів травлення, нирок і сечовивідних шляхів. А.-Ф. о. нервової системи. Нервова система здійснює координацію физиол. і метаболич. процесів в організмі, зв'язок їх з зовн. середовищем. Головний мозок у новонародженого відрізняється відносно великою масою, рясно забезпечений кровоносними судинами. Після народження у дитини відбуваються істотні кількісні і якісні морфологич. зміни тканини головного мозку, його функц. вдосконалення. Найбільш інтенсивний розвиток нервової системи відзначається у дітей раннього віку. Для них характерні зниження збудливості і легка стомлюваність коркових процесів, широка генералізація нервових процесів при дії на організм дитини безумовних подразників. З віком сила і концентрація нервових процесів посилюються, зменшується явище генералізації. У новонароджених найбільш виражені безумовні рефлекси смоктання і ковтання.

Потім формуються і закріплюються умовні рефлекси - вестибулярний, слуховий, зоровий, тактильний, смаковий і нюховий. Кожній дитині притаманні індивідуальні морфологич. і физиол. особливості нервової системи, з урахуванням яких брало виділяють типи вищої нервової діяльності (конституція), що визначають індивідуальні особливості здорову дитину і варіанти перебігу виникають у них хвороб. А.-Ф. о. шкіри і підшкірної клітковини. Шкіра новонародженого і немовляти ніжно-рожевого кольору, оксамитова, гладка, ніжна. Епідерміс складається з ніжного, тонкого рогового і соковитого, пухкого осн. шару; базальнамембрана недорозвинена, ніжна, пухка. Потові залози починають функціонувати на 3-4-му міс. життя, а сальні - ще в період ембріонального розвитку. Підшкірно-жировий шар у дітей раннього віку розвинений добре (становить 12% від маси тіла, тоді як у дорослих в нормі не більше 8%), захищає від втрати тепла, містить запас поживних речовин. Захисна функція шкіри недосконала, але має більш високу відновлювальною здатністю, ніж у дорослих. Функція терморегуляції (до 3-4 міс.) Недостатня., Що пов'язано з недосконалістю центру її регуляції; видільна і дихальна - розвинені добре. У шкірі під дією ультрафіолетових променів активно здійснюється синтез вітаміну D. А.-Ф. о. кісткової тканини. У немовляти кісткова тканина має волокнисту будову, рясно васкуляризована, містить мало мінер, речовин, багата водою і органічного. речовинами. Істотними відмінностями кісткової тканини у дітей є мала її щільність, пористість і гнучкість. Рясне кровопостачання створює умови для зростання і активних метаболічних процесів. У кісткової тканини дітей відносно легко виникають запальні процеси. Череп у новонародженого має значно більш розвинену в порівнянні з лицьовим скелетом мозкову частину, шви черепа широкі. Характерна особливість - наявність джерельця, к-які зазвичай закриваються до кінця 1-го року життя.

Терміни закриття їх вельми варіабельні і залежать від конструкційних особливостей і стану фосфорно-кальцієвого обміну. Хребет новонароджених прямий, відрізняється великою гнучкістю. Протягом першого року життя в міру становлення статичних функцій з'являються шийний (6-7 тиж.), Грудної (6-7 міс.), Поперековий (до року) вигини хребта. Зростання хребетного стовпа найбільш інтенсивний в перші

2 роки життя. Грудна клітка у новонароджених має форму циліндра з дещо розширеним ниж. відділом. У міру зростання її передньозадній розмір в порівнянні з поперечним дещо зменшується. У довгих кістках тривалий час зберігаються епіфізарні хрящі, що визначає умови їх зростання. А.-Ф. о. м'язової системи. М'язи у новонародженого і немовляти розвинені відносно слабо. М'язові волокна значно тонше волокон дорослого. У дітей перших місяців життя відзначається підвищений тонус м'язів. Тонус згиначів переважає над тонусом розгиначів. Розвиток м'язів йде нерівномірно - спочатку розвиваються великі м'язи плеча, передпліччя, пізніше - м'язи кисті. Особливо інтенсивно розвивається мускулатура в період статевого дозрівання. А.-Ф. о. органів дихання. Дихальні шляхи у дитини мають більш вузькі просвіти, ніж у дорослого. Слизова оболонка їх ніжна, тонка, суха, багата кровоносними судинами. Ниж. ніздрю формується до 4 років. Підрядні порожнини носа на рентгенограмах виявляються з

3 міс. життя, остаточно формуються до 7-15 років. Глотка у новонародженого вузька і мала, лим-фоглоточное кільце (мигдалини) розвинене слабо, гіперплазія його відзначається після 1-го року життя. Гортань лійкоподібної форми з ніжними і еластичними хрящами, голосова щілина вузька. Трахея фіксована слабко, тому у дітей раннього віку часто розвивається обструктивний синдром при ГРВІ. Хрящі бронхів дуже еластичні, м'які. Легкі знаходяться в постійному розвитку протягом усього дитинства. У ранньому віці вони багаті сполучною тканиною, більш щільні і повнокровні, менш еластичні й повітряні. Дихальна поверхня легень у дітей більше, ніж у дорослих. Плевра тонка, плевральна порожнина легко розтягується, діафрагма розташована високо. Дихальна мускулатура розвинена слабо. Дихання у дітей грудного віку носить поверхневий характер, відрізняється порівняно великою частотою дихальних рухів, неритмичностью. А.-Ф. о. серцево-судинної системи. Маса серця у новонародженого відносно його маси тіла більше аналогічного співвідношення у дорослих. До 2-річного віку серце розташоване горизонтально на піднятій діафрагми, потім починає приймати косе положення. Форма серця до 6 років зазвичай куляста, після 6 років - овальна, конусоподібна.

Просвіт артерій і вен у дітей досить широкий, стінки артерій більш еластичні, ніж стінки вен. Пульс прискорений, а артеріальний тиск нижче, ніж у дорослих. Тони серця ясні, але з меншою виразністю між 1-м і 2-м тоном. А.-Ф. о. органів травлення. Порожнина рота у дітей відносно невелика, жувальні м'язи розвинені добре. Ротова порожнина новонародженого і немовляти має ряд особливостей, які забезпечують акт смоктання. Слинні залози диференційовані недостатньо, слини мало. Стравохід у дітей раннього віку коротше, ніж у дорослих, анатомічні звуження виражені слабо. Шлунок розташований в лівому підребер'ї і у дитини до року має горизонтальне положення. Слизова оболонка товщі, ніж у дорослого. М'язовий шар шлунка розвинений помірно, за винятком воротаря, який має добре розвинену мускулатуру; сфінктер вхідної частини шлунка розвинений слабо, чим пояснюється схильність дітей першого року до відрижки. Секреторні залози шлунка виділяють всі травні ферменти, але активність їх більш низька, ніж у дорослих. Печінка у дітей - щодо великих розмірів, багата кровоносними судинами, а сполучнотканинних елементів в ній мало; часточки її виявляються тільки до кінця 1-го року життя. Печінка у новонароджених і дітей раннього віку функціонально незріла, з віком наростає секреція жовчних к-т, змінюється їх співвідношення, напр. гліцину до таурину. Кишечник у немовляти відносно довше, ніж у дорослого. Слизова розвинена добре, а підслизовий і м'язовий шари - слабо. Травні ферменти мають достатню активність. Недосконалі за своєю будовою і нервові сплетення. Відмітна особливість кишечника немовляти - підвищена проникність його оболонок, що до певної міри визначає порівняно часте розвиток токсикозів і ексикозу.

У різних відділах травного тракту здорової дитини міститься характерна для кожного з них мікрофлора. А.-Ф. о. нирок і сечовивідних шляхів. У дітей нирки мають часточковий характер, тканину їх ніжна, до 2-4 років недостатньо диференційована. Основну, видільну, функцію вони виконують з моменту народження; механізми ниркової регуляції кислотно-основного стану недосконалі, що зумовлює швидкий розвиток ацидозу в умовах патології. Ниркові балії відносно широкі, діаметр сечоводів більше, ніж у дорослих. Сечовий міхур розташований високо. Його ємність збільшується поступово, з віком. У перші дні життя к-ть сечі незначно і вона більш концентрування. Новонароджене мочиться до 20-25 разів на добу, в 2-3 роки - 10 разів, в дошкільному віці 6-7 разів. Питома вага сечі після народження порівняно високий, у дітей грудного віку він знижується, з віком знову підвищується. Сеча у дітей має кислу реакцію, багата сірчанокислими сполуками.