Дар'я Донцова - Матрьошка в пір'ї

Дарина Донцова

Матрьошка в пір'ї

© Донцова Д.А., 2014

© Оформлення. ТОВ «Видавництво« Ексмо », 2014

Законний шлюб неймовірно заважає особистому житті ...

Я схопилася за розпечену кришку каструлі, обпеклася, подула на пальці, зрозуміла, що переплутала руки - болить щось у мене ліва, в якій я як і раніше стискаю гарячу кришку, тут же кинула її в мийку і почула дзвін.

З грудей вирвався стогін:

- Моя улюблена чашка!

- Розбила! - сплеснула руками Жанна, яка сиділа на дивані біля вікна. - Ну нічого, купиш нову.

- Таку годі й шукати, - засмутилася я. - Її Макс привіз з Лондона. Дуже красива кухлик, біленька з картинкою, що зображує мопса в червоній маєчці.

- Ось про це я тільки що і говорила, - повчально зауважила Жанна. - Законний шлюб справді позбавляє жінку права на особисте життя. Подивися на себе: двоє дітей, чоловік, домашнє господарство, робота. Коли ти для себе живеш?

- Ой, як шкода чашечку ... - бурмотіла я про своє, розглядаючи осколки.

- Лампа, дорога, ти зовсім про себе не думаєш. Так не можна, потрібно відпочивати. А то як я не зайду, ти суп вариш!

- На плити не суп, а трав'яний відвар. Мопсіха Муся кашляє, ветеринар велів їй пиття приготувати, - пояснила я.

- У тебе ніколи вільної хвилинки немає, - пошкодувала мене сусідка.

Я стала обережно виймати осколки з мийки.

- І навіщо вони мені, вільні хвилини?

- Як! - Здивувалася Жанна. - А особисте життя? А самовдосконалення? Читання розумних книг, відвідування театральних та кінопрем'єр, виставок, спілкування з талановитими людьми, а не зі сковорідками, де шкворчат котлети? Чула про Веніямина Подільському?

- М-м-м ... - пробурмотіла я.

Златова закотила очі.

- Боже! Про нього ж зараз все інтелігентні люди кажуть! Це художник, композитор, кіноактор, режисер, співак, журналіст ...

- А ще на гармошці грає, - буркнула я собі під ніс, обережно знімаючи каструльку з плити.

Слава богу, Златова не почула моє єхидне зауваження.

- Тепер Веніамін випустив роман «Ніжність», - продовжувала вона. - Він викликав бурю емоцій. У п'ятницю я йду на його презентацію в музей поета Сергєєва-Загорецкого. Ти там коли-небудь була?

Я зробила вигляд, що повністю поглинута проціджуванням пиття для Мусі. Жанна встала.

- Гаразд, пора зачіску робити. Неодмінно чекаю тебе сьогодні о восьмій. Познайомишся з купою приголомшливих людей, з творчими особистостями, випірнеш з болота наданих сімейних обов'язків.

Я зробила сумне обличчя.

- Жанночка, величезне спасибі за запрошення на твоє свято. До речі, бланк запрошення дуже оригінально оформлений.

- День народження буває раз на рік, відзначати його треба красиво, - розцвіла Златова.

- Тільки вибач, люба, - забурмотіла я, - не знаю, як і бути. До нас приїхала гостя, незручно піти і залишити її одну.

- В чому проблема? - здивувалася Жанна. - Бери її з собою. У запрошенні зазначено: на дві особи. Але я впевнена, що Макс не прийде, проігнорує торжество.

- Що ти, мій чоловік до тебе прекрасно ставиться, - заперечила я. - Просто у нього ненормований робочий день, тому ...

- Можеш не виправдовуватися, - відмахнулася Златова, - я абсолютно не переживаю з приводу тих, хто не з'явиться в ресторані. Як звуть твою знайому?

- Ежені, - зітхнувши, відповів я.

Сусідка схопила зі столу ручку, присунула до себе запрошення і через пару секунд сказала:

- Ось, тепер це запрошення для Лампи і Ежені. Причина, що заважала тобі взяти участь в моєму святі, усунена. Я буду вас чекати. Забіги хоч на п'ятнадцять хвилин. Що б не трапилося, неодмінно зайди. Дай чесне слово, що приїдеш! Інакше я дуже-дуже засмучусь, день варення буде зіпсований!

- Добре, - натужно весело сказала я. - Але до початку торжества я можу не встигнути.

- Нічого страшного, гуляти-то будемо до ранку, - пообіцяла Жанна. - Чи не проводжай, я дорогу знаю. Ну, до вечора! Пам'ятай, ти просто зобов'язана з'явитися в ресторані.

Вона розвернулася і зникла в коридорі, через мить пролунав хлопок вхідних дверей.

Я відкрила вікно, щоб з кухні вивітрився запах чужих духів.

Златова живе на поверх нижче. Я познайомилася з нею після переїзду в квартиру Макса, і до недавнього часу мої стосунки з сусідкою були не дуже близькими. Найчастіше вона забігала до мене попросити хліба, який часто забуває купити, та пару раз, відлітаючи у відрядження, залишала у нас свої ключі - просто так, про всяк випадок, ні квітів, які треба поливати, ні кішки, яка потребує кормі, у неї немає. Я не лізу до Жанни в душу, не задаю питань про її особисте життя, тому практично нічого про неї не знаю. Але, оскільки ні про чоловіка, ні про дітей вона ніколи не згадує і живе одна, мені здається, що сусідка ніколи не була заміжня і не народжувала. Де працює Златова, я теж поняття не маю, ймовірно, вона фрілансер, тому що часто сидить удома цілий день - зараз літо, у нас відкриті балкони, і іноді я чую, як у неї бубонить телевізор. Причому, схоже, Жанна отримує чималі гроші: вона їздить на новій машині представницького класу, завжди модно і дорого одягнена, носить сумки, дорогоцінні прикраси та взуття всесвітньо відомих брендів, від неї пахне зовсім не дешевим парфумом. Гостей будинку Златова не збирає - мені ніколи не доводилося дзвонити їй вночі в двері і просити зробити музику тихіше. Ймовірно, до Жанни заглядають друзі, але вони завжди поводяться тихо. Одним словом, ми з сусідкою просто посміхалися один одному в ліфті, ділилися хлібом, чаєм, обговорювали погоду. Але не так давно Жанна несподівано запросила мене до себе на чашечку кави, а потім стала часто заглядати до мене без жодного приводу, тепер ми начебто дружимо.

- Макс власник приватного детективного агентства? - якось запитала Златова.

- Так, - кивнула я.

- А ти працюєш з чоловіком? - продовжила вона.

- Іноді, - обережно відповіла я.

- Напевно, це дуже цікаво?

- Угу, - пробурмотіла я і перевела розмову на іншу тему.

Жанна зрозуміла, що я не має наміру бути відвертими про службу чоловіка, і більш ні про що не питала.

Тиждень тому вона покликала мене на свій день народження. Я взяла запрошення, повосхіщаться його оформленням, пообіцяла прийти в ресторан і благополучно забула про торжество. Але сусідка завбачливо заскочила сьогодні з нагадуванням про вечірку. І що тепер робити? Я не хочу, та й не маю можливості веселитися сьогодні ввечері в трактирі.

- Лампочка! - пролунав у коридорі високий голос. - Ку-ку! Ми приїхали. Нарешті знайшовся психотерапевт, який взявся виправити настрій Боні. Ми побували на першому сеансі, а ще, на всяк випадок, я придбала спеціальні БАДи.

Зрозумівши, що повернулася моя гостя, я заусміхалася. До речі, в паспорті у неї написано: «Євгенія Іванівна Буданова», але з недавнього часу вона відгукується виключно на ім'я Ежені. Або Ежі.

- Прекрасний фахівець! - продовжила Женя, вриваючись в їдальню. - Відразу знайшов причину пригніченості Боні: у його матері важко протікала вагітність, потім були невдалі пологи, ось ми і маємо гору неприємностей. Але не варто сумувати! Головне, проблема позначена! Спасибі друзям з «Змінися», що підказали потрібну людину. Нічого, синку, мама тебе зробить веселим і щасливим ... А це що? Боже, яка уродская картинка! Що на ній намальовано? Це хто? П'ятинога кінь або собака? Ні, ні пси, ні коні не здатні їздити на мопеді, а тут не зрозумій хто сидить на мотоциклі. Або на чому? Ой, Лампа, прости, це ж, напевно, малюнок Кіси. Чорт, я була нетактовно! Для детсадовкі малятко прекрасно малює. Сподіваюся, крихта не чула мої дурні коментарі? Боня, Боня! Куди подівся шкідливий хлопчисько? Боня, негайно озовися! Боня, не ходи до Кісі, вона вчора застудилася, ще заразишся ... Боня! З глузду з'їхати, який неслух!

- Заспокойся, - зупинила я Ежені, яка тримала в руках запрошення Жанни. - Роза Леопольдовна повела дівчинку в басейн, вони повернуться години через два, не раніше. І Кіса абсолютно здорова.

- Вона вчора кашляла, - заперечила Ежені. - Прямо задихалася! У мене серце кров'ю обливалося це слухати. Твоя няня чудовисько! Підопічна заходиться в кашлюку, а Роза спокійнісінько у телика розсілася. Я відразу принесла коробочку з приголомшливими пастилки від хронічного бронхіту. Купила їх в кращій аптеці ...

- Хочеш чаю? - неввічливо перебила я Буданову.

- Наливай, - кивнула та. І продовжила: - Даю няньці упаковку з льодяниками, а вона, замість того щоб відразу кинутися лікувати дівчинку і покласти їй в рот перевірений засіб, заявила: «Не хвилюйтеся, дитина просто поперхнувся печивом». Ну нічого собі! Кіса позеленіла, посиніла, почервоніла, мало не померла ...

Я наповнила чайник водою, попутно розмірковуючи. Якщо скласти Ежі і Жанну, як слід їх перемішати, а потім розділити на дві частини, то вийдуть дві нормальні жінки. Зараз же вони як плюс і мінус, полярно різні особистості.

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?