ГРИЖА ПИЩЕВОДНОГО ОТВОРИ ДІАФРАГМИ

ГРИЖА ПИЩЕВОДНОГО ОТВОРИ ДІАФРАГМИ

ГРИЖА ПИЩЕВОДНОГО ОТВОРИ ДІАФРАГМИ - вроджене захворювання. Частина шлунка внаслідок відсутності фіксації переміщається через стравохідний отвір вгору, в грудну порожнину. ГРИЖА ПИЩЕВОДНОГО ОТВОРИ ДІАФРАГМИ у дітей зустрічається частіше, ніж здається, оскільки багато дітей з повторними блювота не обстежуються рентгенологічно.

Етіологія і патогенез. Виникає в результаті різкого підвищення внутрішньочеревного тиску при надмірному фізичному навантаженні; вродженого недорозвинення сполучних структур, що зміцнюють стравохід в стравохідного отвору діафрагми; тракції кардіального відділу шлунку в грудну порожнину при езофагоспазме або внаслідок його рубцево-воспалі-ного укорочення.

Залежно від ступеня вираженості грижі виділяють кардіальні, кардіофундальной, фундального, субтотальні і тотальні шлункові грижі. При грижах зміщення кардії призводить до її недостатності і виникнення шлунково-стравохідного ре-флюксіями, останній є причиною частого виникнення у таких хворих рефлюкс-езофагіту (см.Езофагіт).

Клінічна картина. Провідними симптомами у дітей молодшого віку є блювота, у старших - болі в верхньому відділі епігастрію, що посилюються після їжі, особливо при кашлі, нахилах і фізичних зусиллях (рідко спостерігаються при інших шлункових хворобах); зригування шлунковим вмістом, печія, що з'являється при згинанні тулуба вперед і в положенні лежачи. Нерідкі дисфагія і за-грудини болі, іноді нагадують коронарні.

Ускладнення: стравохідно-шлункова кровотеча, стриктура стравоходу, аспіраційні пневмонії.

Діагноз. Рентгенологічне дослідження у вертикальному і горизонтальному положеннях хворого, а також із застосуванням спеціальних прийомів, що підвищують внутрішньочеревний тиск, що дозволяють виявити грижу і спостерігати шлунково-стравохідний рефлюкс. Цінні діагностичні відомості дають фіброгастроскоп та Езофаготонокімографія. Радіометричне визначення інтраезофагального рН є чутливим методом виявлення шлунково-пі-щеводного рефлюксу.

Прогноз. Сприятливий. Можливо лікування.

Лікування. В основному консервативне, спрямоване на запобігання шлунково-стравохідного рефлюксу і лікування рефлюкс-езофагіту (див.). Не рекомендується носіння тугих поясів, гумок, корсетів. Забороняється робота, пов'язана з напругою черевного преса і нахилом тулуба. Спати рекомендується з піднесеним узголів'ям (на 2-3 подушках). Дробове, щадне харчування; дітям грудного віку призначають густу їжу і годування в вертикальному положенні, старшим дітям - перебування після їжі у вертикальному положенні. Виключається прийом рідини в перервах між годуваннями. Останній прийом їжі за 3-4 год до сну.

З лікарських засобів застосовують антацид-ні, в'яжучі та обволікаючі препарати. Суміш лугів, окис магнію, гідрокарбонат натрію, карбонат кальцію по 0,25-0,5 г 2-3 рази на день протягом 1-2 міс (призначають при підвищеній або нормальній кислотності), алмагель, фосфалюгель. Підсилюють регенерацію тканин (при виразці стравоходу і ерозивно езофагіті) вітаміни Вь Вб і Вп в ін'єкціях, екстракт алое, ФіБС, сукральфат по Vi таблетки 3 рази до їди. Спазмолітичні препарати: но-шпа, папаверин, галідор і холіноблокуючу кошти: атропін, платифілін. Препарати типу метоклопрамида (церу-кал, реглан).

При неефективності консервативного лікування, часто повторюваних аспіраційних пневмоніях або тривалих крововтратах проводять хірургічне лікування + гастропексія або фундоплікацію.

АЮРВЕДА І ЛІКУВАННЯ БОЛЕЗНЕЙ⇒

ХВОРОБИ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

ХВОРОБИ