Хвороба Пейроні ЯК ФАКТОР ЕРЕКТИЛЬНОЮ ДИСФУНКЦІЇ. МЕХАНІЗМИ фіброз

1. бібліографічна ПОСИЛАННЯ

1 Гервальд В.Я. 1 Приваліхіна А.В. 2 Спіцин П.С. 2 Ельникова В.Є. 2 Епп Д.П. 2 Архипов Д.О. 2 Шевченко П.І. 2 Горностаєва К.Ю. 2 ліпив А.В. 2 Насонов Т.Г. 3 Лазарєв А.Ф. 1, 2

1 ФГБУ Російський онкологічний науковий центр ім. М.М. Блохіна МОЗ РФ, Алтайський філія

2 ГФБОУ ВО «Алтайський державний медичний університет МОЗ РФ»

3 Барнаульское КГБУЗ «Міська лікарня № 8»

У статті проаналізована література про таке захворювання, як хвороба Пейроні, яка характеризується місцевими змінами колагенових волокон білкової оболонки статевого члена з формуванням безболісних, щільних фіброзних бляшок і викривленням статевого члена. У даного захворювання етіологічні чинники досі залишаються неоднозначними і багатофакторним. В огляді вказаний зв'язок з генетичними змінами, дефіцитом вітаміну Е. Найбільшу популярність отримала теорія «мікротравми» статевого члена під час статевого акту, після чого через механізми фібринолізу і фіброзу утворюється щільна округла фіброзна бляшка, як правило, в білкову оболонку. Хоча з цього приводу є неоднозначні дані, ряд авторів знаходили бляшки і в кавернозних тілах, і в ареолярную області статевого члена. Захворювання поширене в старшій віковій групі пацієнтів, Виявлення безпосередньо залежить від обіговості і може бути вище опублікованих в статті даних. Основні механізми фіброзу пов'язані з клітинними цитокінами, такими як TGFβ-1, який виробляється і постійно підтримується запальними клітинами в зоні мікротравми статевого члена. В експериментах, проведених багатьма дослідниками, головна роль відводиться плазміногену і фібрину. При розвитку хвороби Пейроні відбувається пошкодження не тільки колагенових, але і еластичних, ретикулярних волокон, зміни співвідношення колагену I, III, IV типів, які відіграють важливу роль в розтягуванні тканини статевого члена під час ерекції. Зміни активності клітин статевого члена, перш за все: ендотеліоцитів, фібробластів, призводить до грубих перебудов статевого члена і дисбалансу коллагенов різних типів, за рахунок прямого або опосередкованого зниження вироблення NO, як важливого антіфіброзним фактора. Так як дане захворювання призводить до еректильної дисфункції, воно приваблює багатьох дослідників до його вивчення. Фіброзна бляшка порушує фізіологічні механізми венозної оклюзії необхідні для підтримки ерекції. Багато механізми розвитку хвороби Пейроні мають суперечливий характер і вимагають об'єднання зусиль різних фахівців для подальшого розуміння захворювання і ефективного лікування пацієнтів.

епідеміологія

статевий член

фіброз

хвороба Пейроні

1. Возіанов С.О., Шамраев С.Н., Єрмілов С.Г., Шлопов В.Г. Новий погляд на пато- і морфогенез ідіопатичною фібропластіческой индурации статевого члена (хвороба Пейроні) [Текст] / С.А. Возіанов, С. Шамраев, С.Г. Єрмілов, В.Г. Шлопов // Здоров'я чоловіка. - 2012. - № 2. - С. 11-15.

2. Шаталко Т.В., Попков В.М., Корольов А.Ю., Крилова О.В. Етіопатогенез і клінічна діагностика хвороби Пейроні / Т.В. Шаталко, Попок В.М., А.Ю. Корольов // Медіна в Кузбасі. - 2017. - Т. 16, № 1. - С. 13-18.

3. Adipose tissue-derived stem cell therapy for prevention and treatment of erectile dysfunction in a rat model of Peyronie's disease / A. Gokce, Y. Abd Elmageed, GF Lasker et al. // Andrology. - 2014. - Vol. 2. - P. 244-251.

4. Aliperti LA Mehta A. Peyronie's disease: intralesional therapy and surgical intervention / LA Aliperti, A. Mehta // Curr. Urol. Rep. - 2016. - Vol. 17 (9). - P. 60.

5. Alternative Splicing of IGF1 gene as a potential factor in the pathogenesis of Peyronie's disease / G. Charalampos Thomas, C. Psarros, G. Aristomenis et al. // In vivo. - 2016. - Vol. 30. - P. 251-256.

6. Gefen A., Chen J. Biomechanal aspect of Peyronie's disease in development stages and following reconstructive surgies / A.Gefen, J. Chen // Inter. J. Impot. Res. - 2002. - Vol. 14. - P. 389-396.

7. Histological and ultrastructural alterations in an animal model of Peyronie's disease / AI El-Sakka, MU Hassan, L. Nines et al. // British Journal of urology. - 1998. - Vol. 81. - P. 445-452.

8. Jeffrey Campbell, Raidh Alzubaidi. Understanding the cellular basis and pathophysiology of Peyronie's disease to optimize treatment for erectile dysfunction / J. Campbell, R. Alzubaidi // Transl. Androl. Urol. - 2017. - Vol. 6 (1). - P. 46-59.

9. Review of management options for patients with atypical Peyronie's disease / EJ Margolin, CM Mlynarczek, JP Mulhall et al. // J. Sex Med. - 2017. - Vol. 5 (2). - P. 211-221.

10. Chung E., De Young L., Brock GB Rat as an animal model for Peyronie's disease research: a review of current methods and the peer-reviewed literature / E. Chung, L. Young, GB Brock // Inter. J. Impot. Res. - 2011. - Vol. 23. - P. 235-241.

11. Silencing histone deacetylase 2 using small hairpin RNA induces regression of fibrotic plaque in a rat model of Peyronie's disease / KD Kwon, MJ Choi, JM Park et al. // BJU Inter. - 2014. - Vol. 114 (6). - P. 926-936.

12. Schick V., Bernhards J., Rahle R. Clinical symptomatology and histopathological changes in Peyronie's disease: a comparative analysis / V. Schick, J. Bernhards, R. Rahle // Aktuelle Urol. - 2007. - V. 38. - P. 313-319.

13. Understanding the course of Peyronie's disease / G. Garaffa, LW Trost, D. Ralph et al. // Int. J. Clin. Pract. - 2013. - Vol. 67 (8). - P. 781-788.

14. Калініна С.М., Тіктінскій О.Л. Патогенетичне лікування фібробластичною индурации статевого члена (Хвороби Пейроні) [Текст] / С.М. Калініна, О.Л. Тіктінскій // Андрология. - 2010. - № 3. - С. 56-61.

15. Peyronie's diseases / MT Graziottin, J. Resplande, SS Gholami et al. // Braz. J. Urol. - 2001. - Vol. 27 (4). - P. 326-340.

16. Москальова Ю.С., Остапченко А.Ю., Корнєєв І.А. Хвороба Пейроні [Текст] / Ю.С. Москальова, А.Ю. Остапченко, І.А. Корнєєв // Урологічні відомості. - 2015. - Т. 5, № 4. - С. 30-35.

17. Daniel Martinez, Cesar E. Ercole, Tariq S. Hakky, Andrew Kramer, and Rafael Carrion. Peyronie's disease: still a surgical disease // Advances in Urology. - 2012. - Vol. 2012 [Електронний ресурс]. URL: http://dx.doi.org/10.1155/2012/206284 (дата звернення: 09.06.2017).

18. Significant alterations of serum cytokine levels in patients with Peyronie's disease / RP Zimmermann, G. Feil, C. Bock et al. // Inter. Braz. J. Urol. - 2008. - Vol. 34 (4). - P. 457-466.

19. Lue TF Peyronie's disease: an anatomically-based hypothesis and beyond / TF Lue // Inter. J. Impot. Res. - 2002. - Vol. 14 (5). - P. 411-413.

20. Hafez ESE, Hafez SD Erectile dysfunction: anatomical parameters, etiology, diagnosis, and therapy / ESE Hafez, SD Hafez // Archives of Andrology. - 2005. - Vol. 51. - P. 15-31.

21. Serefoglu EC, Trost L., Sikka SC, Hellstrom WJ The direction and severity of penile curvature does not have an impact on concomitant vasculogenic erectile dysfunction in patients with Peyronie's disease / EC Serefoglu, L. Trost, SC Sikka, WJ Hellstrom / / Inter. J. Impot. Res. - 2015. - Vol. 27 (1). - P. 6-8.

22. Use of a lyophilized bovine pericardium graft to repair tunical defect in patients with Peyronie's disease: experience in a clinical setting / RO Javier, GG Borja, MP Jose et al. // Asian Journal of Andrology. - 2017. - Vol. 19. - P. 316-320.

23. Jordan GH, Carson CC, Lipshultz LI Minimally invasive treatment of Peyronie's disease: evidence-based progress / GH Jordan, CC Carson, LI Lipshultz // BJU Int. - 2014. - Vol. 114 (1). - P. 16-24.

24. Transforming growth factor- β1 induced urethral fibrosis in a rat model / S. Premsant, G. Ahmet, BER Tan et al. // AUA J. - 2015. - Vol. 194 (3). - P. 820-827.

25. Гервальд В.Я. Патоморфологічні аналіз і патогенетичні особливості органічної еректильної дисфункції і хвороби Пейроні [Текст]: автореф. дис. ... канд. мед. наук (14.03.02; 14.03.03) / Гервальд Віталій Якович. - Новосибірськ, 2011. - 21 с.

26. Патоморфологія хвороби Пейроні [Текст] / В.В. Климачов, А.І. Неймарк, В.Я. Гервальд [и др.] // Вісник Алтайській науки. - 2010. - № 1 (8). - С. 13-16.

27. Kirkham APS, Illing RO, Minhas S., Allen C. Imaging of Nonmalignant Penile Lesions / APS Kirkham, RO Illing, S. Minhas, C. Allen // Radiographics. - 2008. - Vol. 28. - P. 837-853.

28. Ahmed I. El-Sakka, Aksam A. Yassin. Amelioration of penile fibrosis: review myth or reality / I. Ahmed El-Sakka, A. Aksam Yassin // J. Androl. - 2010. - Vol. 31 (4). - P. 324-335.

29. Особливості змін еластичних волокон статевого члена у пацієнтів з еректильною дисфункцією і хворобою Пейроні [Текст] / В.В. Климачов, А.І. Неймарк, В.Я. Гервальд [и др.] // Російський медико-біологічний вісник ім. академіка І.П. Павлова. - 2010. - № 1. - С. 12-18.

30. Сполучно-тканий каркас статевого члена в нормі і його особливості у пацієнтів з еректильною дисфункцією і хворобою Пейроні [Текст] / А.І. Неймарк, В.В. Климачов, В.Я. Гервальд [и др.] // Морфологія. - 2009. - Т. 136, № 6. - С. 75-79.

31. Decorin as a new treatment alternative in Peyronie's disease: preliminary results in the rat mode / T. Akman, A. Tefekli, A. Armagan et al. // Andrologia. - 2013. - Vol. 45. - P. 101-106.

32. Cellek S., Stebbeds W., Ralph DJ Solving a bottleneck in animal models of Peyronie's disease / S. Cellek, W. Stebbeds, DJ Ralph // Asian J. Androl. - 2014. - Vol. 16 (4). - P. 639-640.

33. Berookhim BM, Choi J., Alex B., Mulhall JP Deformity stabilization and improvement in men with untreated Peyronie's disease / BM Berookhim, J. Choi, B. Alex, JP Mulhall // BJU Int. - 2014. - Vol. 113 (1). - P. 133-136.

34. Wayne JG Hellstrom. Medical Management of Peyronie's Disease / WJG Hellstrom // J. Androl. - 2009. - Vol 30 (4). - P. 397-495.

35. Роль трансформуючого ростового фактора TGF-β1 в патогенезі раку молочної залози [Текст] / М.М. Бабишкіна, Е.А. Малиновська, М.Н. Стахеева [и др.] // Сибірський онкологічний журнал. - 2010. - № 6 (42). - С. 63-70.

36. Wynn TA Cellular and molecular mechanisms of fibrosis / TA Wynn // J. Pathol. - 2008. - Vol. 214 (2). - P. 199-210.

37. Loreto C., La Rocca G., Anzalone R., Caltabiano R., Vespasiani G., Castorina S., Ralph DJ, Cellek S., Musumeci G., Giunta S., Djinovic R., Basic D., Sansalone S. The role of intrinsic pathway in apoptosis activation and progression in Peyronie's disease // Biomed Res. Int. - 2014. - Vol. 2014. [Електронний ресурс]. URL: http://dx.doi.org/10.1155/2014/616149 (дата звернення: 06.06.2017).

38. Frederick LT, Laurence AL Non-surgical therapy of Peyronie's disease / LT Frederick, AL Laurence // Asian. J. Androl. - 2008. - Vol. 10 (1). - P. 79-87.

39. Топчій І.І. Роль інгібітора активатора плазміногену-1 у розвитку фіброзірующіх процесів в нирках при цукровому діабеті II типу [Текст] / І.І. Топчій // Український терапевтичний журнал. - 2010. - №1. - С. 42-48.

40. Vincent SR, Hope BT Neurons that say NO / SR Vincent, BT Hope // Trends Neuroscienсe. - 1992. - Vol. 15, № 3. - P. 108-113.

Хвороба Пейроні (БП) або фібропластична индурация статевого члена (ПЧ) - захворювання, що характеризується місцевими змінами колагенових волокон білкової оболонки ПЧ з формуванням безболісних, щільних фіброзних бляшок в ній, приводить до викривлення ПЧ [1-9]. Бляшка являє собою щільне волокнисту освіту з надмірним вмістом колагену. Бляшка локалізується, як правило, на дорсальній поверхні ПЧ. Хвороба також проявляється болючими ерекції, яка часом може бути першим, а часом і основним симптомом захворювання і зустрічається у чоловіків з частотою від 20 до 54% ​​[3; 4; 10-13].

Вперше це захворювання в 1743 році описав Франсуа Жіго де ла Пейроні, французький хірург, лейб-медик короля Людовика XV. Хоча згадки даної хвороби зустрічається і в більш ранній період в працях Габріеля Фаллопия в 1561 році. Однак саме Ф. Пейроні детально описав клінічну картину цього захворювання і зробив перші спроби до його лікування [14-18]. Незважаючи на те, що захворювання вже відомо медикам усіх країн більш ніж 250 років, етіологія і механізм розвитку даного захворювання залишаються до сих пір мало вивченими і невизначеними [13].

БП частіше зустрічається у чоловіків старшої вікової групи (від 40 до 70 років), з них у 20% розвивається еректильна дисфункція (ЕД) [2; 8; 13; 19-21]. Тому на сьогоднішній день найчастіше БП можна розглядати як одну з причин ЕД, а це підвищує соціальну значимість захворювання, так як відбувається збільшення тривалості життя чоловіків на планеті і в зв'язку з цим їх змінюється якість життя при даному захворюванні. За даними інших авторів поширеність ЕД в групі чоловіків з БП коливається в широкому діапазоні і складає до 85% [19]. Незважаючи на те, що найбільша кількість спостережень цього захворювання припадає на вік все-таки старше 40 років, воно також зустрічається і у молодих чоловіків. Частота виникнення фібропластіческой индурации ПЧ збільшується з віком [16], що дозволяє віднести дану патологію до розряду геронтологічних проблем і, можливо, зміни волокнистої сполучної тканини - це всього лише вікові і неминучі зміни людського організму.

Результати епідеміологічних досліджень по БП також залишаються вельми варіабельні і відрізняються за даними як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Поширеність в минулому столітті становила 0,4%, хоча ряд дослідників наводять цифри від 1-2% [19] до 7% [3], за даними інших авторів БП зустрічається у 3-9% людей в популяції [15]. Але ці цифри все одно не відображають справжнього стану справ і є всього лише вираженням зверненнями чоловіків з приводу даного захворювання. Щорічний приріст захворюваності становить 25,7 осіб на 100 000 населення. За останні десятиліття відзначають збільшення захворюваності БП [14]. Судячи з усього, зростання захворюваності буде тільки продовжуватися.

На сьогоднішній день вважається, що БП є багатофакторним захворюванням. При розвитку захворювання вказувалися такі чинники: дефіцит вітаміну Е, застосування бета-блокаторів, аутоімунні реакції, генетична схильність. Описана генетичний зв'язок з такою патологією, як долонний фіброматоз (контрактура Дюпюїтрена), підошовний фіброматоз (хвороба Леддерхозе), а також є взаємозв'язок з HLA-B7 перехресно реактивної групою антигенів [10; 18].

Найбільш широке поширення розвитку захворювання отримала теорія аномальної фіброзної реакції в білкову оболонку при повторюваних мікротравмах під час статевих актів [10; 22; 23]. Під час статевого акту внаслідок тиску по осі ПЧ зберігається «субклиническая травматизація органу» [4; 8; 12; 24]. Тиск по осі ПЧ при фрикциях визначається третім законом Ньютона: сила дії дорівнює силі протидії [8], тому може призвести до пошкодження ПЧ. При повторюваних мікротравмах під час статевого акту відбуваються крововиливи і міграція мононуклеарних запальних клітин в місце пошкодження білкової оболонки зі збільшенням проникності мікросудин і вивільненням цитокінів, факторів проста [10; 24].

Щоб це стало більш зрозумілим, потрібно розглянути деякі особливості будови ПЧ. Білкову оболонку, яка як би огортає кавернозні тіла з усіх боків, складається з великої кількості колагенових волокон, що утворюють хвилеподібні пучки, що йдуть в певній послідовності. У механізмах розвитку ерекції білкову оболонку грає дуже важливу функцію через своїх унікальних властивостей, надаючи жорсткість ПЧ через механізм венозної оклюзії [25-27]. Вона має двуслойную структуру: внутрішній шар містить орієнтовані циркулярно пучки колагенових волокон, що прилягають до кавернозної тканини. Від цього шару в неї відходять сполучнотканинні трабекули, що виконують опорну функцію. Пучки зовнішнього шару орієнтовані поздовжньо, визначаючи, мабуть, більшою мірою зміни товщини і пружності ПЧ. Колагенові пучки беруть свій початок від кореня ПЧ і йдуть до головки. Білкову оболонку ПЧ не має судин, представляючи собою щільну фіброзну тканину. Основні судинні та нервові структури знаходяться між нею і кавернозними тілами, в літературі відомої як ендотеноній або ареолярную область, колагенові волокна якої не формують «товстих» пучків, а в основному це ніжні волокнисті структури. Крім колагенових волокон, білкову оболонку містить велику кількість еластичних волокон, що утворюють густу мережу, по яких ковзають колагенові волокна під час ерекції [28]. При ерегірованіі ПЧ судини ареолярную області стискаються расправляющимися пучками колагенових волокон, забезпечуючи венозну оклюзію, необхідну для підтримки ерекції (з точки зору патофизиологического механізму туменісценціі). При БП пошкодження колагенових волокон з формуванням фіброзних бляшок призводить до порушення цього механізму ерекції, викликаючи в подальшому розвиток ЕД [26; 27]. При цьому площа ареолярную зони ПЧ зменшується, пошкоджуються як судини, так і нерви, зменшується кількість еластичних і ретикулярних волокон, накопичуються менш еластичні типи колагену. Частина дослідників знаходили запальні зміни в даній зоні при хворобі Пейроні, а також щільні фіброзні бляшки округлої форми [25-27].

Виходить, що в нормі білкову оболонку позбавлена ​​судин, тому клітини запального інфільтрату, проникаючі при микротравме, виявляються в так званій «пастці» і зберігаються там невизначено тривалий період часу. Клітинам моноцитарно-фагоцитарної ряду відводиться важлива роль у розвитку фіброзу білкову оболонку. Запальний інфільтрат навколо бляшок може зберігатися протягом всієї хвороби [27].

При БП відбуваються як якісні, так і кількісні зміни колагенових волокон білкової оболонки ПЧ. При цьому формується коллагеновая бляшка змінює анатомію ПЧ, приводячи в подальшому до розвитку ЕД, через порушення харчування ареолярную області, а в подальшому і до імпотенції. При цьому зміни зачіпають не тільки колагенові волокна, а й еластичні, ретикулярні волокна [26; 29; 30], хоча останніх в самій білкову оболонку немає, в основному вони розташовуються в її зовнішніх і внутрішніх шарах, ареолярную області і кавернозних тілах. Як показали дослідження: еластичні і ретикулярні волокна зазнають якісні зміни у вигляді фрагментації і лізису, відбувається значне зниження їх кількості [26; 30; 31]. Все це призводить до змін в структурі клітинних взаємин (фібробласти, гладком'язові і ендотеліальні клітини).

Пошкодження колагенових пучків і волокон ПЧ запускає ряд фіброзних механізмів, які вивчені на різних моделях тварин. Основні механізми розвитку фіброзних бляшок пов'язані з дисбалансом між профібротіческімі і антіфіброзним процесами, що відбуваються в тканинах ПЧ. При загоєнні запускається каскад клітинних реакцій і взаємодій трансформує фактор росту бета 1 (TGF- β1) [31-34], фактора росту тромбоцитів, фактора некрозу пухлини альфа, інтерлейкіну-1, фібрину, які виступають в якості матриці при регенерації [33; 34]. У білкову оболонку при БП йдуть процеси типові при загоєнні будь поверхні рани. В результаті відбувається ненормальне загоєння вогнищ ушкодження з подальшим формуванням рубця або фіброзної бляшки. Пригнічення фібринолітичної системи призводить до випадання фібрину в місці пошкодження і триваючому запалення, виробленні цитокінів, що підтримують запалення в зоні пошкодження, що, в кінцевому підсумку, призводить до формування фіброзної бляшки через активацію фібробластів і миофибробластов ПЧ, які підтримують фіброзний процес без участі в подальшому моноцитів і макрофагів [3; 32].

На багатьох моделях розвитку БП показана значна і, мабуть, головна роль у формуванні фіброзних бляшок в білкову оболонку ПЧ TGF-β1. Даний білок є складовою частина білків сімейства TGF-β, серед яких виробляються також і інші білки цього сімейства TGF-β-1, -2, -3, -4. Основний изоформой секретируемой клітинами імунної системи (моноцитами, які проникають в білкову оболонку при первинній травмі) є TGF-β1 [5; 25; 31; 33; 35]. Решта білки даного сімейства грають менш значиму роль в розвитку фіброзу в білкову оболонку. Як показали дослідження, вже на 6 тижнів після його введення в тканини піддослідних тварин формується чітка пальпована коллагеновая бляшка в ПЧ [4; 31]. Хоча ряд дослідників відзначали пошкодження колагенових волокон, а після його активне накопичення в тканинах білкової оболонки на більш пізніх термінах [15]. Дані по даному механізму вельми суперечливі і розрізняються в різних дослідженнях, але не кардинально. Може бути, на ці процеси впливають генетичні особливості тієї чи іншої людини, що робить на сьогоднішній день популярними генетичні дослідження БП [4-6; 32].

TGF-β1 володіє плейотропних дією на проліферацію і диференціювання широкого спектру клітин і таким чином регулює багато фізіологічні і патофізіологічні процеси: імунна відповідь, апоптоз фібробластів і миофибробластов, фіброгенез і канцерогенез в різних органах і є добре вивченим цитокіном [6; 36; 37]. Ці дані пояснюють нам активний розвиток хвороби в її хронічній фазі, часом закінчується окостеніння фіброзних бляшок ПЧ. TGFβ1 не тільки стимулює синтез колагену фібробластаміі, міофібробластами, але також стимулює виробництво іншого сильного фіброгенного фактора, а саме, активних форм кисню (ROS). TGFβ1 пригнічує фібриноліз і призводить до придушення вироблення оксид азоту синтази (iNOS), яка є антіфібротіческім агентом, утворюючи оксид азоту (NO) [10; 36-37], потрібний для нормального функціонування всіх механізмів ерекції. У хронічну фазу БП при вже чітко сформованих фіброзних бляшках в тканинах ПЧ відзначають ряд якісних змін у стосунках клітин: фібробласт / гладком'язових клітина / ендотеліоцит. Це має величезне значення в розвитку фіброзу тканини ПЧ [26], через морфологічні зміни в роботі ендотеліальних клітин і вироблення різних типів колагену, що накопичуються в тканинах і бляшках ПЧ [25; 26].

У ряді робіт зарубіжних авторів описана велика роль у розвитку БП миофибробластов, які виявляються в фіброзних бляшках ПЧ і навколо них. Активоване Миофибробласт здатний секретувати прозапальні цитокіни, TGFβ1 і продукувати матричні білки, які беруть участь в регенерації і фіброзі, такі як колаген I, III, IV, VI і XVIII, ламініну, протеоглікани. Згідно з літературними даними при БП відбувається накопичення колагену I типу в білкову оболонку і ареолярную області, знижуючи еластичні можливості хвилеподібних колагенових пучків білкову оболонку [6]. Міофібробласти також мають рецептори для TGFβ1 (TGFbetaR1 і RII), тромбоцитарного фактора росту (PDGF), основного фактора росту фібробластів (bFGF), ендотеліну, ангіотензину, простагландинів, білків адгезії та інших факторів, пов'язаних з фіброзом [6; 7; 18; 24; 28; 35].

В результаті активації одних клітин і пригнічення роботи інших в білкову оболонку і кавернозних тілах відбувається накопичення колагену I, III і IV типів, особливого значення ці має при їх накопиченні навколо судин і в базальних мембранах клітин, що робить незворотнім на сьогоднішній день фіброзні зміни в ПЧ [6; 26].

Добре відомий і вивчений другий важливий профібротіческій фактор, який сприяє розвиткові БП, - інгібітор активатора плазміногену першого типу (PAI-1) [38; 39]. Найбільш широко даний фактор представлений в гостру або запальну фазу розвитку БП.

PAI-1 - гликопротеид, який є фізіологічним інгібітором двох головних активаторів плазміногену у ссавців - активатора плазміногену тканинного типу (tPA) і активатора плазміногену урокіназного типу (uPA) [39; 40]. PAI-1 пригнічує tPA і uPA з формуванням незворотного молярного з'єднання, блокує утворення плазміну і розщеплення згустків фібрину. Ці функції PAI-1 були недавно розширені: з'явилися дані про участь PAI-1 у розвитку атеросклерозу, легеневого фіброзу, ожирінні і діабету II типу. Це свідчать про те, що у плазміну є широкий спектр субстратів крім фібрину і блокування його впливу на ці субстрати може призводити до серйозних порушенням гомеостазу. До таких ключових точках-мішенях відносяться також неактивний TGFβ1, матричні металлопротеінази, такі структурні компоненти позаклітинного матриксу, як колаген IV типу, фибронектин, ламінін і протеогликан [40]. Також PAI-1 в свою чергу здатний пригнічувати вироблення матричних металопротеїназ (MMP) і активатор плазміногену, який стимулює утворення плазміну. Плазмін в свою чергу руйнує позаклітинний матрикс як безпосередньо, так і опосередковано, шляхом активації матриксних металопротеїназ (MMP), в подальшому приводячи до пошкодження волокон колагену [39; 40]: їх фрагментації і можливої ​​атипової регенерації в ранового процесу при БП. Все це знайшло експериментальне опис на фібрин індукованих моделях розвитку БП [24; 36; 37; 39] в її гострій фазі, хоча механізм залишається до кінця не зрозумілий.

Багато дослідників залишаються постійними в судженнях про головну роль колагену III типу в здатності тканини ПЧ до розтягування. При активації ММР в фібрин-індукованих моделях це призводить до його зниження і переважанню колагену I і IV типів, знижуючи еластичність тканини і збільшуючи фіброз в білкову оболонку. Подібні зміни в ПЧ описані при старінні організму паралельно з атеросклеротичними змінами в судинному руслі як організму в цілому, так і локально в артеріях ПЧ [10]. Точні механізми фіброзу індукованого гіпоксією залишаються не зовсім зрозумілими, але, ймовірно, що гіпоксія призводить до надлишкової секреції TGF-β1 і зміни експресії мРНК, а також різних факторів росту в різних моделях молодих і старих щурів. При цьому з віком (при старінні) фіброзні зміни в ПЧ супроводжуються великою кількістю вироблення TGF-β1 [3; 29]. Все це дозволяє нам ще раз віднести БП до проблем старіючого організму і назвати вік одним з істотних факторів ризику пенильного фіброзу при значному зниженні функціонування ендотеліальних клітин, апоптозу гладком'язових клітин, пошкодження колагенових волокон.

Механізми розвитку фіброзу в білкову оболонку ПЧ залишаються багатогранні і носять досить складний характер розвитку. Вироблення цитокінів при БП зберігається постійно на протязі всього захворювання, що диктує нам регулярне вивчення даної патології як на морфологічному матеріалі, так і на експериментальних моделях. Багато питань потребують об'єднання зусиль різних фахівців для подальшого розуміння всіх процесів, що йдуть в ПЧ. Особливо це стає актуальним при неухильному зростанні тривалості життя чоловіків і ставить БП в один ряд з такими соціально значущими захворюваннями як атеросклероз і ряд патології сполучної тканини старіючого чоловічого організму.

бібліографічна ПОСИЛАННЯ

Гервальд В.Я., Приваліхіна А.В., Спіцин П.С., Ельникова В.Є., Епп Д.П., Архипов Д.О., Шевченко П.І., Горностаєва К.Ю., ліпив А .В., Насонов Т.Г., Лазарєв А.Ф. Хвороба Пейроні ЯК ФАКТОР ЕРЕКТИЛЬНОЮ ДИСФУНКЦІЇ. МЕХАНІЗМИ фіброз // Сучасні проблеми науки та освіти. - 2017. - № 4 .;
URL: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=26654 (дата звернення: 04.01.2020).

Пропонуємо вашій увазі журнали, что видають у видавництві «Академія природознавства»

(Високий імпакт-фактор РИНЦ, тематика журналів охоплює всі наукові напрямки)