Курсовик - Хронічний гломерулонефріт.ДІАГНОСТІКА, ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ.

ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ
Пошук навчального матеріалу на сайті

Пропонуємо нашим відвідувачам скористатися безкоштовним програмним забезпеченням «StudentHelp» , Яке дозволить вам всього за кілька хвилин, виконати підвищення оригінальності будь-якого файлу в форматі MS Word. Після такого підвищення оригінальності, ваша робота легко пройдете перевірку в системах антиплагіат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru. Програма «StudentHelp» працює за унікальною технологією так, що на зовнішній вигляд, файл з підвищеною оригінальністю не відрізняється від початкового.

Найменування:

Курсовик Хронічний гломерулонефріт.ДІАГНОСТІКА, ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ

інформація:

Тип роботи: Курсовик. Предмет: Медицина. Доданий: 25.1.2015. Рік: 2014. Сторінок: 27. Унікальність по antiplagiat.ru:

Опис (план):

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП
ГЛАВА 1. Загальні відомості про ХРОНІЧНОМУ
Гломерулонефрит ................................................... ..4
1.1. Поняття і класифікація хронічного гломерулонефриту ...... .4
1.2. Етіологія і патогенез хронічного гломерулонефриту ......... ... 6
1.3. Клініка хронічного гломерулонефриту ........................... ... 8
ГЛАВА 2. ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА
ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ ........................ ..14
2.1. Діагностика хронічного гломерулонефриту ........................ .14
2.2. Лікування хронічного гломерулонефриту .............................. 18
2.3. Реабілітація та профілактика хронічного
гломерулонефриту ............................................................... ... 24
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Актуальність теми. Хронічний гломерулонефрит - хронічне імунозапальних ураження нирок, що характеризується переважним залученням в процес клубочкового апарату і безперервно прогресуюче аж до розвитку ниркової недостатності. Роль тубулоінтерстиціальних змін в походженні ряду симптомів і синдромів хронічного гломерулонефриту (наприклад, олігурії з азотемією при загостренні процесу), прогресуванні ниркової недостатності також досить велика. Хронічний гломерулонефрит - найчастіша форма хронічних захворювань нирок і основна причина ХНН, що вимагає проведення програмного гемодіалізу або трансплантації нирки. У 10-20% хворих хронічний гломерулонефрит розвивається в результаті гострого нефриту. Захворювання частіше зустрічається у людей молодого віку.
Мета курсової роботи: розглянути захворювання - хронічний гломерулонефрит.
Завдання роботи:
- визначити поняття та розглянути класифікацію хронічного гломерулонефриту;
- вивчити етологію і патогенез досліджуваного захворювання;
- вивчити клінічні особливості хронічного гломерулонефриту;
- визначити методи діагностики захворювання;
- розглянути лікування хронічного гломерулонефриту;
- визначити реабілітаційні та профілактичні заходи.
ГЛАВА 1. Загальні відомості про хронічний гломерулонефрит
1.1. Поняття і класифікація хронічного гломерулонефриту
За МКБ X перегляду захворювання має другу назву - хронічний нефритичний синдром. Дана патологія характеризується хронічними иммуновоспалительного змінами в нирках, як правило, супроводжуються частими рецидивами сечового синдрому (наявність в сечі крові або білка), і поступовим порушенням ниркових функцій, що в підсумку призводить до хронічної ниркової недостатності. Саме тому, хронічний гломерулонефрит є досить важке захворювання.
Всякий гострий гломерулонефрит, що не заживається протягом року, вважається перейшло в хронічний. Особливо велика ймовірність такого переходу при несвоєчасному або недостатньо ефективному лікуванні і присутності в організмі вогнищ хронічної інфекції. Наприклад, зубного карієс, гаймориту, холециститу, хронічного тонзиліту і т. П. Розвитку хронічного гломерулонефриту сприяють несприятливі побутові умови, коли в приміщенні довгий час стоїть знижена температура, а також важка фізична робота.
Слід пам'ятати, що іноді почався гостро гломерулонефрит може перейти в підгострий злоякісний екстракапіллярний гломерулонефрит з бурхливо прогресуючим перебігом.
Однак хронічна форма хвороби не обов'язково є продовженням гострого гломерулонефриту, нерідко вона є самостійним первинним захворюванням. Хронічний гломерулонефрит іноді триває багато років і призводить до зморщування нирок і смерті хворого від хронічної ниркової недостатності.
Частота захворюваності становить 14-45 випадків на 10 000 чоловік в рік. Зустрічається захворювання частіше гострий гломерулонефрит, вражає в однаковій мірі чоловіків і жінок.
Практично завжди хронічний гломерулонефрит є самостійним захворюванням, однак іноді це лише симптом основного захворювання (ВКВ, інфекційний ендокардит, геморагічний васкуліт,). У вигляді основного захворювання частіше зустрічається у зрілих жінок і молодих чоловіків.
Основною причиною вважається гострий гломерулонефрит в анамнезі. Причому хронічна форма захворювання може проявитися тільки через місяць-другий. Однак зустрічається і первинно-хронічний нефрит (рідко), який розвивається без гострого попереднього періоду. [Лопаткіна Т.Н., Краснова Т.Н. Ураження нирок при хронічних захворюваннях печінки // Клин. гепатол. - 2011. - Т. 2, № 3. - С. 15-21.]
Фактори ризику розвитку захворювання:
переохолодження;
Ослаблення реактивності організму;
Наявність інфекційного вогнища.
На даний момент відомо п'ять форм розвитку даної хвороби:
гематурична;
латентна;
гіпертонічна;
нефротична;
Змішана (гіпертонічний і нефротичний синдроми).
При будь-якій формі можна виділити два основних періоди: компенсація і декомпенсація. У той же час різні клінічні варіанти хвороби можуть включати в себе абсолютно різні поєднання трьох класичних синдромів: набрякового, гіпертонічного і сечового (а також ступенем їх вираженості). [Внутрішні хвороби в 2-х томах: підручник / Под ред. Н.А. Мухіна, В.С. Моїсеєва, А.І. Мартинова, Т.2. - М .: МІА, 2010. - С. 299.]
1.2. Етіологія і патогенез хронічного гломерулонефриту
Встановлення етіології гломерулонефриту представляє великі труднощі, оскільки, по-перше, нерідко початок захворювання нирок визначити не вдається, по-друге, при гломерулонефриті особливо велике значення неспецифічних факторів навколишнього середовища, часто виступають в якості причини захворювання - охолодження, травми, в тому числі психічної , інсоляції.
Етіологічні фактори хронічного гломерулонефриту такі ж, як і в разі гострого гломерулонефриту - інфекційні (бактеріальні, вірусні, паразитарні) і деякі неінфекційні агенти. Зв'язок хронічного гломерулонефриту з інфекцією особливо очевидна при підгострому інфекційному ендокардиті - масивна антибактеріальна терапія або хірургічне лікування призводять до ремісії або навіть лікуванню хронічного гломерулонефриту. В якості причини хронічного гломерулонефриту зберігає значення р-гемолітичний стрептокок, хоча виявити початок хвороби у вигляді чітко окресленої клінічної картини гострого гломерулонефриту вдається далеко не завжди. Серед вірусів особливо часто у хворих виявляють вірус гепатиту В, в першу чергу при мембранозному гломерулонефриті у дітей, причому не завжди ураження нирок у цих випадках поєднується з вірусним гепатитом або цирозом печінки. Паразитарні інвазії (малярія, шистосомоз, філяріоз) можуть бути причиною иммунокомплексного хронічного гломерулонефриту. Слід мати на увазі, що при сифілісі, лепрі також може розвинутися хронічний гломерулонефрит, нерідко з важким нефротичним синдромом.
Серед неінфекційних етіологічних факторів слід назвати алкоголь. Загострення алкогольного гломерулонефриту чітко пов'язані з алкогольним ексцесом, супроводжуються нерідко гострим алкогольним гепатитом, загостренням хронічного панкреатиту, міокардіодистрофії. Виявлення алкогольного гіаліну в складі імунних комплексів в клубочках, акумуляції його проміжних філаментів в цитоплазмі подоцитів і нефроцитів підтверджує алкогольну природу гломерулонефриту. Порушення обміну речовин, перш за все сечової кислоти - гіперурикемія і гіперурикозурія, також можуть бути причиною розвитку хронічного гломерулонефриту, особливістю якого є прихований перебіг і наявність виражених змін канальців, інтерстиціальної тканини і судин нирок. Хронічний гломерулонефрит викликають різні лікарські речовини, в тому числі антибіотики (перш за все аміноглікозиди, пеніцилін), препарати золота, D-пеніциламін, а також хімічні сполуки, що застосовуються як розчинники низькомолекулярних і полімерних речовин. Хронічний гломерулонефрит може розвинутися при пухлинах різної локалізації, в тому числі бронхогенном раку і раку нирки, а також після опромінення. [Нефрологія / Под ред. Е.М. Шилова. - М .: ГЕОТАР-Медіа, 2010. - С. 110.]
Велику групу уражень нирок становлять хронічні гломерулонефрити, що розвиваються при дифузних захворюваннях сполучної тканини і системних васкулітах (ВКВ, вузликовому периартеріїт, системної склеродермії, геморагічному васкуліті, ревматоїдному артриті, гранулематозі Вегенера, синдром Гудпасчера). Розвиток захворювання пов'язують з поступовим пошкодженням клубочків нирки (а т ........
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Абрамова А. А. Внутрішні хвороби: керівництво до практ. занять з факультетської терапії: навч. посібник / За ред. професора В. І. Подзолкова. - М .: Медицина, 2010. - 640 с.
2. Аляев Ю.Г., Амосов А.В., Андросова С.О. / Під ред. І.Є. Тареевой: Нефрологія. - М .: Медицина, 2010. - 459 с.
3. Батюшін М. М., Повілайтіте П. Е. Клінічна нефрологія. - М .: Джангар, 2010. - 682 с.
4. Богатирьов, В.Г. Основи медичної профілактики внутрішніх хвороб. - Ростов н / Д: Фенікс, 2010. - 337 с.
5. Внутрішні хвороби в 2-х томах: підручник / Под ред. Н.А. Мухіна, В.С. Моїсеєва, А.І. Мартинова, Т.2. - М .: МІА, 2010. - тисяча двісті шістьдесят чотири с.
6. Лопаткіна Т.Н., Краснова Т.Н. Ураження нирок при хронічних захворюваннях печінки // Клин. гепатол. - 2011. - Т. 2, № 3. - С. 15-21.
7. Макаревич А. Е. Внутрішні хвороби. У 3 томах. Том 2. - М .: Вища школа, 2008. - 448 с.
8. Макаренко С.В. Конспект студента: Внутрішні хвороби: Навчальний посібник для студентів і лікарів. - М .: Academia, 2013. - 258 с.
9. Маколкін В.І. Внутрішні хвороби. - М .: ГЕОТАР-Медіа, 2011. - 317 с.
10. Нефрологія / Под ред. Е.М. Шилова. - М .: ГЕОТАР-Медіа, 2010. - 415 с.
11. Осадчук М. А., Усик С. Ф., Осадчук А. М., Мишина Е. А. Нефрологія; Медичне інформаційне агентство - Москва, 2010. - 168 с.

Дивитися схожі роботи
* Примітка. Унікальність роботи вказана на дату публікації, поточне значення може відрізнятися від зазначеного.