Чим страждали генії: Коельо в психлікарню відправили батьки, а Єсеніну не допомогли кращі лікарі

Геніальні люди тому і геніальні, що бачать світ зовсім по-іншому і створюють при цьому щось унікальне і не завжди зрозуміле іншими. Психологи підкреслюють, що творчі люди (письменники, художники, композитори, актори, драматурги) володіють складною душевною організацією, більш сприйнятливі до критики, недовірливі, а тому більше за інших схильні до душевних хвороб. "Сегодня" вирішила розповісти про геніїв, які творили всупереч психічних розладів.

ІСТОРІЯ. Вперше зв'язок між душевними недугами (а саме біполярним розладом, або швидкими і різкими перепадами настрою) і творчістю була відзначена в науковій літературі 45 років тому, але сама ідея такого взаємозв'язку набагато старше, хоча вона і не завжди мала чітке пояснення. Наприклад, уже в романтичну епоху стали помічати, що сильне депресивний розлад значно частіше зустрічається серед драматургів, романістів, біографів і художників, і при цьому воно зовсім не заважає їм писати.

ДЕПРЕССИИ ГОГОЛЯ. Життя і творчість Миколи Гоголя досі оповиті безліччю таємниць, головна з яких - обставини його смерті. Як припускають багато дослідників його біографії, Гоголь помер від виснаження, причому голодом він заморив себе сам: він свідомо нічого не їв протягом двох тижнів через загострення маніакально-депресивного психозу. Коли лікарський консиліум зважився на примусове лікування, Гоголь вже знепритомнів і на ранок помер. Цю версію заперечують, але те, що кілька років до смерті у нього були проблеми зі здоров'ям, - факт. Влітку 1845 р його наздогнав болісний душевну кризу, через якого він в один момент написав заповіт, після чого спалив рукопис другого тому "Мертвих душ". У 1846 році стан письменника було настільки нестерпним, що, як писав він сам: "Повіситись або втопитися здається єдиним виходом, схожим на ліки".

Микола Гоголь страждав від депресій і думав піти в монастир.

Симулянтів ХАРМС. Російський письменник Данило Хармс відправився в психіатричну лікарню за власним бажанням - не через занепокоєнь, а щоб уникнути розстрілу. У 1941 році його заарештували за поширення "наклепницьких і пораженських настроїв" за доносом агента НКВД Антоніни Оранжіреевой. Заради збереження життя письменник симулював божевілля, і військовий трибунал визначив "по тяжкості вчиненого злочину" містити Хармса в психіатричній лікарні в'язниці "Хрести" в Ленінграді. Це місце залишило свій відбиток на письменника (там же він і помер 2 лютого 1942 року). Крім жорстких і часто антигуманних умов, яким славилося відділення психіатрії в "Хрестах", його перебування в цьому місці збіглося з блокадою Ленінграда, до того ж в найбільш тяжкий за кількістю голодних смертей місяць.

Данило Хармс. Помер в психіатричному відділенні.

Спеції НЕ ДОПОМОГЛИ. Дуже чутливою натурою був поет Сергій Єсенін. Постійні перепади настрою і депресії мучили його настільки, що останні два роки перед смертю він провів під наглядом психіатрів. Так, в кінці 1923-го Єсеніна помістили в московський профілакторій ім. Шумської (для нервовохворих), а з лютого по березень 1924 року він продовжив лікування в Шереметьєвській (нині інститут Скліфосовського) і Кремлівської лікарнях. Лікарі прийшли до висновку, що поет страждав "важким нервово-психічним захворюванням, зреалізований в важких приступах розлади настрою, в нав'язливих думках і потягах". Не секрет, що стан посилило пристрасть поета до алкоголю.

Подейкують, що саме через постійні депресій у нього не склався шлюб з Софією Толстой, і їй навіть довелося в кінці домовитися з директором платній психоневрологічної клініки Московського університету Ганнушкіна про госпіталізацію поета. На жаль, Єсенін так і не зміг впоратися з хворобою: 28 грудень 1925 року його знайшли мертвим в ленінградської готелі "Англетер" - він повісився.

Лікарня при в'язниці "Хрести".

СТРАЖДАЛИ: через батьків, дитинства та творчості

Довелось побувати в психіатричній лікарні і письменнику Пауло Коельо - через проблеми з батьками. Коли одного разу ввечері 16-річний Пауло сказав родині, що хоче стати письменником, та влаштувала гучний скандал, тому під тиском він вступив на юридичний факультет. Незабаром він все ж кинув навчання і захопився журналістикою, ніж настільки обурив батьків, що ті примусово помістили його в приватну психіатричну клініку. Однак Коельо залишився відданий своїм вибором: ні лікування електрошоком через що виявилася шизофренії, ні другий курс лікування не змінили його рішення. Лише тільки після третього курсу лікування його сім'я змирилася з тим, що "нормальної" роботою він займатися не буде. На щастя, проблеми з психікою після цього письменника не турбували.

Коельо "лікувався" від літератури.

Не визнавати. Багато письменників, здобувши світове визнання, занурювалися в найглибші депресії, які підкріплювалися комплексами дитинства або зловживанням спиртним. Сумна склалася доля у Ернеста Хемінгуея, який неодноразово намагався накласти на себе руки. Особливо його стан погіршився після того, як він відчув творчу кризу після отримання Нобелівської премії: він боявся, що більше не зможе створити нічого путнього. Після чергового курсу лікування (шокової терапії) лікарі відправили його додому. Однак зовні здоровий письменник був все ще хворий: на наступний ранок після виписки він застрелився з дробовика.

Хемінгуей приховував депресії.

Чи не видавала своїх проблем і письменниця Вірджинія Вулф. Нервові зриви і депресії, які турбували її ще з дитинства (включаючи кілька спроб суїциду), повернулися до неї в уже зрілому віці, з початком Другої світової війни. А разом з ними - напади галюцинацій і головні болі. Після завершення роботи над рукописом останнього роману "Між актами" (опублікований посмертно) Вулф вирішила, що не може більше своїми розладами обтяжувати чоловіка. 28 березня 1941 року його наділу пальто, наповнила кишені камінням і втопилася у річці.

ХУДОЖНИКИ: жорстоко страждали від галюцинацій

Свого часу великий резонанс викликав стан Михайла Врубеля. На самому піку кар'єри йому "відгукнулися" сильні мігрені: прийшли постійні безсоння, з кожним днем ​​зростала збудження, художник став надзвичайно самовпевнений і багатослівний. Божевілля художника привернуло до нього увагу преси: стали писати, що він не тільки втрачає контроль над собою, а й талант. Стан Врубеля до літа 1902 року був настільки важким, що до нього не пускали навіть дружину і сестру. Він буянив, потребував постійного догляду, адже запросто міг роздерти до нитки одяг і нижню білизну. У хвилини просвітлення він міг зв'язно говорити і навіть намагався малювати, але десятки лікарняних малюнків не варті його попередніх робіт. А тим часом манія величі росла. Пізніше його перевели в клініку Сербського при Московському університеті. Там підтвердили раніше озвучений фахівцями діагноз "прогресивний параліч внаслідок сифілітичної інфекції", носієм якої він був уже 10 років. Йому призначили препарати ртуті і заспокійливе, він трохи прийшов до тями, але потім у нього траплялися ще кілька криз з галюцинаціями - в 1903 і 1906 році. Після останнього він прожив всього чотири роки.

Михайло Врубель запросто міг роздерти одяг і білизну до нитки.

ЗЕЛЕНЕ БОЖЕВІЛЛЯ. Відомо також про нестабільному стані Ван Гога. Наприклад, саме через хронічне розлади в 1888 році трапилася знаменита історія з Полем Гогеном. Художники мирно обговорювали ідею майстерні, як раптом розмова переросла в гучний конфлікт. Після чергової сварки Ван Гог накинувся на одного з бритвою в руках, і Гогену дивом вдалося його зупинити. Досі невідома вся правда про цю сварці - існує безліч версій події: наприклад, що Ван Гог напав на сплячого Гогена, і останнього врятувало від смерті лише те, що він вчасно прокинувся. Відомо також, що в ніч після події Ван Гог відрізав собі мочку вуха. І якщо хтось вважає, що це було зроблено в пориві каяття, то інші дослідники з упевненістю говорять, що це було проявом безумства, викликаного частим вживанням абсенту. На наступний день (24 грудня) Вінсента відвезли в психіатричну лікарню, де напад повторився з такою силою, що лікарі помістили його в палату для буйних хворих з діагнозом "епілепсія скроневих часток".

Ван Гог. Обрізане вухо вважають божевіллям через захоплення абсентом.

Голлівудська зірка ТАКОЖ ЗВЕРТАЛИСЯ До СПЕЦИАЛИСТАМ

Брітні Спірс

була недієздатною

У 2007-2008 роках у співачки почалися проблеми в сімейному житті. Через неадекватну поведінку її госпіталізували в психіатричну клініку, визнавши тимчасово недієздатною. Опікуном був призначений її батько Джеймс Спірс.

Майкл Дуглас

сексуальна залежність

У 46 років актор лікувався у психіатрів від надмірної сексуальної активності. На цьому наполягла його надто ревнива перша дружина Диандра: вона була впевнена, що чоловік їй постійно змінює, і в разі відмови лікуватися загрожувала розлученням.

Жан-Клод ван Дамм

Думав про суїцид

Після виходу фільму "Раптова смерть" (1995) актор підсів на кокаїн. Він пробував зав'язати, але все одно витрачав більше $ 10 000 в тиждень на наркотики. Через це він навіть думав покінчити життя самогубством, а тому звернувся до фахівців.

Джим Керрі

депресія

Коли Керрі був на вершині слави 20 років тому, у нього почалася депресія - настільки глибока, що допомагали психіатри. Вилікувати актора вдалося за допомогою антидепресантів. Сьогодні Джим не приймає жодних медикаментів і відчуває себе відмінно.

Дрю Беррімор

клаустрофобія

Актриса так сильно боялася замкнутого простору, що звернулася до психіатрів. Як повідомляли джерела, лікарі констатували, що напади у Дрю відбувалися після зловживання алкоголем і наркотиками. Після лікування вона написала книгу про це важкому періоді.

Ліндсі Лохан

Проблеми з наркотиками

Свого часу наркотична залежність Лохан була настільки сильною, що навіть в'язниця і реабілітаційна клініка не допомогли. Тести все одно показували, що Ліндсі вживала кокаїн, через що її відправили на примусове лікування.

Лікували: наслідки розлучень і бажання випити

Через страх опинитися невизнаним багато зірок шоу-бізнесу свої психологічні проблеми часто починають заліковувати алкоголем. Наприклад, актриса Тетяна Догілєва не помітила, як бажання "поправити здоров'я, щоб бути у формі" перетворилося в страшну залежність, яка підкріпилася депресією. Через це Догилеву перестали кликати на зйомки. Актриса звернулася в клініку, проте вже через кілька років, в 2010-му, потрапила туди знову. "Одного разу я зірвалася перед своїм днем ​​народження. Я ж людина старого гарту, малих доз не визнаю. В результаті день народження зустріла в психлікарні. Я сама туди попросилася, як і кілька років тому, коли в буквальному сенсі лізла на стінку від депресії. Мене відправили до психіатричної лікарні, де встановили, що без медикаментозного лікування не обійтися. Мій організм перестав виробляти серотонін - гормон радості. Якби не лікарі, я не знаю, як би я впоралася ", - поділилася Догілєва.

Догілєва сама звернулася до лікарів.

Також лікувався від любові до зеленого змія Олександр Домогаров: актор у 2006 році проходив лікування в психіатричному відділенні, де медики допомогли йому подолати залежність.

Співачка Лоліта Мілявська зверталася до фахівців московської психіатричної лікарні ім. Алексєєва (Кащенко) двічі. Вперше, в 2000-му, її привезли туди абсолютно без сил: після розлучення з Олександром Цекало її захлеснула страшна депресія, і медикам довелося довго повертати їй бажання жити. Вдруге Лоліта лікувалася, знову ж таки, через проблеми з особистим життям, коли її шлюб з бізнесменом Олександром Зарубіним дав тріщину.

Заліковував сімейні проблеми і актор Сергій Жигунов : Допомога психіатра знадобилася йому під час роману з Анастасією Заворотнюк і після розлучення з Вірою Новікової. Він настільки переживав, що руйнує власну сім'ю, що ліг в госпіталь ім. Вишневського. "Мені було дуже погано, піднявся тиск, стався гіпертонічний криз, накотилася депресія", - розповідав Жигунов. На щастя, зараз стан артистів в нормі.

Домогаров вилікував залежність.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram