Можливості використання комплексних гомеопатичних препаратів при ендоскопічному лікуванні жовчнокам'яної хвороби

1. Пацієнти і методи дослідження
2. Результати та обговорення
3. висновки

Жовчнокам'яна хвороба відноситься до числа найбільш поширених захворювань. За даними бюро медичної статистики Москви, кількість хворих на жовчнокам'яну хворобу на 100 000 жителів за останні 10 років збільшилася майже в 1,5 рази. Щорічно зростає число які потребують хірургічного лікування [4, 8]. Впровадження в практику сучасних мініінвазивних технологій трохи знизило відсоток післяопераційних ускладнень і летальних випадків, але кардинально не вирішило проблему [1, 6]. Жовчнокам'яна хвороба нерідко існує або розвивається на тлі інших захворювань травного тракту, наприклад гепатиту, панкреатиту, захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки та ін. [2, 7]. Цьому сприяють тісні анатомо-функціональні зв'язки органів гастрогепатопанкреатодуоденальной зони. В післяопераційному періоді існує реальна загроза загострення біліарного панкреатиту і гепатиту, розвитку холангіту та інших ускладнень. Відомо, що 60% хворих після холецистектомії скаржаться на болі в епігастрії і диспепсію. У літературі немає єдиної думки про їх причини. Велике значення у відновленні після операцій має реабілітація, єдина методика якої відсутній і яка оцінюється по-різному [9]. Необхідні подальше впровадження та удосконалення малоінвазивних методів діагностики та хірургічного лікування холелітіазу, формування нових технологічних підходів в прогнозуванні та профілактиці інтра- і післяопераційних специфічних і неспецифічних ускладнень, особливо у груп високого операційного ризику [3, 5].

Для профілактики і лікування ускладнень після лапароскопічної холецистектомії необхідна розробка спеціальних патогенетично обґрунтованих комплексів, зокрема, з включенням в них комплексних гомеопатичних препаратів Гепар композитум, Траумель С, Коензим композитум, Убихинон композитум, Хепель. Відповідно до наявних наукових даних, ці препарати повинні надати значимий клінічний ефект при даній патології. Клінічному вивченню цього припущення присвячено даний дослідження.

Мета дослідження полягає у вивченні лікувальної ефективності, безпеки та переносимості комплексних гомеопатичних препаратів Гепар композитум, Коензим композитум, Траумель С, Убихинон композитум і Хепель в периоперационном періоді у хворих на жовчнокам'яну хворобу.

Пацієнти і методи дослідження

Під нашим спостереженням перебувало 40 пацієнтів з жовчнокам'яної хворобою, які перенесли лапароскопічну холецистектомію і розділених на дві групи: основну (20 пацієнтів) і групу порівняння (20 пацієнтів). Вік пацієнтів коливався від 31 до 60 років (табл. 1) і склав в середньому в основній групі 48,6 ± 7,85 року, а в групі порівняння - 48,4 ± 8,52 року (p> 0,05). Із загальної кількості пацієнтів чоловіки в обох групах склали 10%, а жінки по 90%.

Всім хворим з приводу жовчнокам'яної хвороби, ускладненої хронічним калькульозним холециститом, виконана лапароскопічна холецистектомія і дренування подпеченочного простору поліхлорвінілової трубкою. Для холецистектомії застосована ендоскопічна система Stryker і набір хірургічних інструментів фірми Auto Suture. У передопераційному періоді пацієнти основної групи протягом трьох днів отримували щоденні внутрішньовенні краплинні вливання в 200 мл 0,9% розчину хлориду натрію препаратів: 1-я ін'єкція - Гепар композитум, Траумель С, Коензим композитум (по 1 амп.); 2-я ін'єкція - Гепар композитум, Траумель С, Убихинон композитум (по 1 амп.); 3-тя ін'єкція включала Гепар композитум, Траумель С, Коензим композитум (по 1 амп.). Під час лапароскопічної холецистектомії в 20,0 мл 0,9% розчину хлориду натрію внутрішньовенно вводили по 1 амп. Гепар композитум, Траумель С і Коензим композитум. У післяопераційному періоді протягом 5 днів здійснювали інфузії антигомотоксичних препаратів в 200,0 мл 0,9% розчину хлориду натрію: 1-я ін'єкція - Гепар композитум, Траумель С, Коензим композитум (по 1 амп.); 2-я ін'єкція - Гепар композитум, Траумель С, Убихинон композитум (по 1 амп.); 3-тя ін'єкція - Гепар композитум, Траумель С, Коензим композитум (по 1 амп.); 4-я ін'єкція - Гепар композитум, Траумель С, Убихинон композитум (по 1 амп.); 5-я ін'єкція - Гепар композитум, Траумель С, Коензим композитум (по 1 амп.). Після виписки зі стаціонару в поліклініці або під час реабілітації в спеціалізованому відділенні курорту Усть-Качка призначали таке лікування протягом 2,5 тижнів: Траумель С (по 1 таблетці 3 рази на день сублінгвально) і Хепель (по 1 табл. 3 рази на день сублінгвально). Препарати призначали натщесерце за 15 хв до їди. Пацієнти приймали їх разом.

Пацієнти групи порівняння будь-яких препаратів в передопераційному періоді не брали. В післяопераційному періоді пацієнтам обох груп протягом першої доби здійснювали внутрішньовенні інфузії 500,0 мл 5% розчину глюкози і 1000,0 мл 0,9% розчину хлориду натрію, протягом 5 днів внутрішньом'язово ін'єктували ампіцилін (0,5 г через 8 годин) . Дренажі з черевної порожнини видаляли через 1 добу після операції.

Оцінку ефективності лікування проводили за динамікою скарг (болю у верхніх відділах живота, слабкість, швидка стомлюваність), за даними об'єктивного обстеження (зміна кольору шкірних покривів, гепатомегалія, спленомегалія, енцефалопатія). Виразність больового синдрому оцінювали в балах за наступною схемою: ниючий, тупий біль слабкої інтенсивності - 1 бал, що давить - 2 бали, розпирає - 3 бали, гостра - 4 бали, колючий, високої інтенсивності - 5 балів. Інтенсивність диспепсичних синдромів визначали за наявністю нудоти (постійна / після їжі), печії (постійна / після їжі), відрижки (повітрям / їжею), гіркоти у роті (постійна / вранці), метеоризму, нестійкого стільця. Вимірювали температуру тіла в динаміці, оцінювали характер загоєння ран, наявність післяопераційних ранових та інших ускладнень.

При загальноприйнятих дослідженнях визначали вміст еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, ШОЕ. Рівень білірубіну досліджували колориметричним діазаметодом по Jendrassik, холестерину - ензиматичними колориметричним методом, лужноїфосфатази - оптимізованим кінетичним методом, глюкози - глюкозооксідантним методом, альфа-амілази - оптимізованим ензиматичними кінетичним методом. Рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ) досліджували оптимізованим ензиматичними кінетичним методом. Креатинін визначали заснованим на реакції Яффі без депротеїнізації псевдокінетіческім двухточечним методом, а сечовину - уреазний кінетичним методом. Про стан системи гемостазу судили за величиною протромбінового індексу і концентрації фібриногену. Останню визначали по Рутберг.

Ультразвукове дослідження внутрішніх органів і вивчення печінкового кровотоку проводили на апаратах Toshiba SAL-383 і Medison-8800, а комп'ютерну томографію - на комп'ютерному спіральному томографі Picker-PQS. За свідченнями проводили діагностичну лапароскопію за допомогою ендоскопічної відеосистеми фірми Stryker.

Матеріали дослідження піддані математичній обробці за допомогою пакетів статистичних програм Excel 2003, Statistica for Windows 6.0. Для характеристики кількісних ознак в різних групах застосовувалися непараметричні критерії Вальда-Вольфовітса, Манна-Уинт і Колмогорова-Смирнова. Статистично значущими вважалися відмінності при рівні цих критеріїв, меншому 0,05.

Результати та обговорення

Призначені лікувальні комплекси антигомотоксичних препаратів переносилися хворими добре, будь-яких небажаних реакцій і ускладнень при їх використанні не спостерігалося. Не відмічено також ознак несумісності антигомотоксичних препаратів з алопатичними засобами.

Включення в лікувальний комплекс антигомотоксичних препаратів сприяло скороченню термінів стаціонарного лікування пацієнтів з 5,7 ± 0,68 доби в групі порівняння до 4,0 ± 0,67 доби в основній групі (p <0,001) (табл. 2). Амбулаторна реабілітація склала в основній групі 17,3 ± 1,16 дня, а в групі порівняння - 16,9 ± 0,74 доби.

У табл. 3 представлена ​​динаміка температури тіла у пацієнтів обох груп. Після операції більш виражена гіпертермія (37,6 ± 0,21 ° C) була в групі порівняння, ніж в основній, де вона дорівнювала 36,9 ± 0,37 ° C (p <0,001). Це свідчить про те, що антигомотоксические засоби, застосовані в передопераційному періоді і під час оперативного втручання, мають протизапальну, детоксикаційну та імуномодулюючу дію. Післяопераційний період в основній групі відрізнявся меншою встречаемостью і виразністю больового і диспепсичного синдромів (табл. 4).

З табл. 4 видно, що поширеність больового синдрому при виписці зі стаціонару становила по 50% в основній групі і групі порівняння, а після закінчення курсу реабілітації вона знизилася в основній групі до 20%, а в групі порівняння до 30%. Аналогічна закономірність виявлена ​​і в регресі диспепсичних синдромів. Зустрічальність їх після закінчення курсу стаціонарного лікування була однаковою в обох групах, склавши 40%, а після закінчення курсу реабілітації вона в основній групі знизилася до 10%, а в групі порівняння - до 30%.

Виразність больового синдрому при виписці з клініки в основній групі склала 3,0 ± 0,82 бала, а в групі порівняння - 3,6 ± 0,52 бала. Відмінності між цими показниками не істотні і статистично недостовірні (p> 0,05). Закінчення курсу реабілітації характеризувалося зниженням інтенсивності больових відчуттів в основній групі до 1,2 ± 0,42 бала, що істотно відрізнялося від аналогічного показника групи порівняння - 2,5 ± 0,53 бала (p <0,001). Інтенсивність диспепсичних синдромів після закінчення курсу реабілітації також була більш вираженою в групі порівняння (2,1 ± 0,74 бала) в порівнянні з основною групою (1,0 ± 0,67 бала, p <0,001).

Певні позитивні тенденції в перебігу післяопераційного періоду виявлено та при лабораторних дослідженнях. З табл. 5 видно, що застосований лікувальний комплекс з включенням антигомотоксичних препаратів сприяв помірного підвищення вмісту гемоглобіну, зниження концентрації лейкоцитів і величини ШОЕ.

У пацієнтів групи порівняння зареєстровано зниження рівня гемоглобіну. Зменшення показників вмісту лейкоцитів і ШОЕ в групі порівняння було виражено в меншій мірі, ніж в основній групі. Біохімічні дослідження крові підтвердили позитивний вплив антигомотоксичних засобів на функціональні можливості печінки, про що свідчить зниження рівня білірубіну, АЛТ, АСТ і лужної фосфатази. У групі порівняння зареєстровано лише зниження рівня АСТ і лужної фосфатази (табл. 6). Оперативні втручання на жовчному міхурі супроводжувалися підвищенням вмісту α-амілази до 133,6 ± 9,37 ОД / л в основній групі і 153,6 ± 9,37 ОД / л в групі порівняння (p <0,05). Після закінчення курсу лікування вміст α-амілази істотно знизилося в обох групах, досягнувши в основній групі 93,2 ± 9,65 ОД / л, а в групі порівняння 101,5 ± 12,78 ОД / л (p> 0,05) .

В обох групах пацієнтів відбулося помірне зниження рівня креатиніну, а вміст сечовини не зазнало істотних змін (табл. 7). Протромбіновий індекс підвищився в основній групі з 71,6 ± 3,7% до 76,1 ± 3,5% (p <0,05), а в групі порівняння сталося його підвищення з 72,8 ± 3,79% до 74 , 7 ± 5,74%, що виявилося не істотним і статистично недостовірним (p> 0,05).

Рівень фібриногену після операції був однаковий в обох порівнюваних групах, а після закінчення курсу реабілітації в основній групі склав 3,32 ± 0,25 г / л, а в групі порівняння 2,63 ± 0,43 г / л (p <0, 05).

В основній групі післяопераційні рани у всіх пацієнтів зажили первинним натягом без явищ запалення, а в групі порівняння у шести хворих були запальні інфільтрати країв ран, які завершилися нагноєнням у чотирьох пацієнтів. Для лікування цих хворих були зняті шви, евакуйований гній і здійснено дренування підшкірної клітковини. Рани зажили вторинним натягом.

висновки

На підставі отриманих нами результатів слід рекомендувати для впровадження в клінічну практику антигомотоксические препарати Гепар композитум, Траумель С, Коензим композитум, Убихинон композитум, які доцільно застосовувати в передопераційному періоді, під час лапароскопічної холецистектомії і в перші 5 днів післяопераційного періоду. В процесі реабілітації в амбулаторних умовах в спеціалізованих відділеннях курорту Усть-Качка добре зарекомендував себе прийом препаратів Траумель С і Хепель протягом 2,5 тижнів.

Включення в програму лікування цих препаратів дозволяє зменшити інтоксикацію, нормалізувати імунологічні реакції, досягти знеболюючого і кровоспинний ефекту, зміцнити печінкові клітини, захистити підшлункову залозу. Переносимість пацієнтами препаратів хороша, вони поєднуються з застосованими алопатичними засобами.

література

1. Зарівчацкій М. Ф., Сандрацкая А. В., Коливанова М. В., Ермашов А. Г., Голованенко А. В. Ендоскопічні методи лікування жовчнокам'яної хвороби та її ускладнень. В кн .: Мініінвазивна хірургія в клініці і експерименті. Матеріали Рос. науч-практ. конф. Перм, 2003. С. 52-53.
2. Мохов Е. М., Семененко І. А., Лубашевський В. Т. Морфологічні зміни печінки при жовчнокам'яній хворобі і якість життя прооперованих хворих // Аннали хірургічної гепатології. 2008. № 2. С. 65-68.
3. Ремізов А. С., Кисельов А. І., Желнін М. Г., Єфанов Д. А., Лодигін А. В., Ахметов А. Досвід бездренажной холецистектомії / Тез. доп. XVI Міжнародного конгресу хірургів-гепатологів країн СНД «Актуальні проблеми хірургічної гепатології. Єкатеринбург, 2009. С. 190-191.
4. Керівництво по хірургії печінки і жовчовивідних шляхів // Під ред. А. Е. Борисова. Том I. СПб: Изд-во «Скіфія», 2003. 485 с.
5. Рутгайзер Я. М. Можливості використання клініко-психологічних методів в гастроентерології // Ріс. журн. гастроентерології, гепатології, колопроктології. 1997. № 6. С. 38-45.
6. Сандаков П. Я., Самарцев В. А., Дьяченко М. І. Мініінвазивні технології в хірургії жовчовивідних шляхів у геронтологічних хворих // Ендоскопічна хірургія. № 5. 2003. С. 122.
7. Сотниченко Б. А., Макаров В. І., Савінцева Н. В. ендовідеохірургіческім лікування хворих ускладненими формами гострого холециститу // Аннали хірургічної гепатології. 2007. № 2. С. 75-78.
8. Хірургія печінки і жовчовивідних шляхів / Под ред. Б. І. Альперовича. Томськ, 1997. 605 с.
9. Черкасов В. А., Попов А. В., Гущинськом Л. Б., Палатова Л. Ф. Тактика ведення раннього післяопераційного періоду у хворих холелітіазом // Пермський медичний журнал. 2003. № 3-4. С. 27-30.

М. Ф. Зарівчацкій1, доктор медичних наук, професор
О. Ю. Пірожников
А. Г. Ермашов
А. В. Сандрацкая

ГБОУ ВПО ПГМА ім. ак. Е. А. Вагнера МОЗ РФ, Перм

1 Контактна інформація: [email protected]

Купити номер з цією статтею в pdf