Київський вітамінний завод

1. мета
2. Матеріал і методи
3. Результати та обговорення
4. висновки
5. література

УДК 616.146.7 / .147.16-007.64-009.7-036.87-084

Яковлева Е.Б, Бугайов А.Б. Донецький національний медичний університет ім. М. Горького, Україна

Серед жінок, які звертаються до гінеколога з приводу хронічних тазових болів, частота варикозної хвороби малого тазу досягає 30% [1]. Поширеність варикозного розширення вен малого тазу (ВРВМТ) коливається в широких межах і становить від 5,4 до 80%, що свідчить про неоднозначність діагностичних і тактичних підходів [1,2]. На підставі сонографических досліджень встановлено, що варикозне розширення вен тазу зустрічається у 5,4% умовно здорових жінок, у 15,7% жінок з виявленою гінекологічною патологією [3,4].

В даний час існує безліч консервативних і інтервенційних методів лікування ВБВМТ. Консервативне лікування ВРВМТ позбавлене багатьох недоліків оперативних методів лікування. Основні завдання патогенетичного лікування: відновлення венозного тонусу, поліпшення гемодинаміки і поліпшення трофічних процесів в органах малого таза. Симтоматична терапія ВРВМТ спрямована на усунення окремих клінічних проявів захворювання, в першу чергу больового синдрому [1,5].

У лікарської терапії ВРВМТ використовуються препарати різних фармакологічних груп [1]. В основному застосовуються венотропние препарати [1]. Дані досліджень показують, що застосування курсового флеботропних лікування у хворих з локальною варикозної трансформацією вен матки і параметрия призводить до купірування больового синдрому, диспареунії, нормалізації менструального циклу [4,6,7,8]. Однак, найчастіше, після припинення лікування через деякий час болю повертаються. Тому більшість авторів сходиться на думці, що основний принцип при лікуванні застійного тазового синдрому і його вторинної профілактики - періодичний курсової прийом препаратів.

мета

Метою цього дослідження була оцінка ефективності венотоников Нормовен для вторинної профілактики виникнення больового синдрому у жінок репродуктивного віку з варикозним розширенням вен малого таза.

Матеріал і методи

Для вирішення поставленого завдання було обстежено та проліковано 65 жінок репродуктивного віку. Критерії включення в дослідження: в дослідження були включені жінки, які пройшли курс лікування препаратом Нормовен в зв'язку з тазовими болями на тлі варикозного розширення вен малого тазу з позитивним результатом від лікування. Критерії виключення з дослідження: гострі і підгострі запальні захворювання органів малого таза; вагітність; онкологічне захворювання; захворювання печінки; ендометріоз; міома матки; пухлини яєчників; наявність тромбів в судинах малого таза при обстеженні, відмова пацієнток від тривалого спостереження.

Оцінювалися дані соматичного, гінекологічного та репродуктивного анамнезу. Обстеження включало: оцінку об'єктивного статусу, включаючи гінекологічне дослідження; загальноклінічні аналізи (загальний аналіз крові та сечі, коагулограма, біохімічний аналіз крові, цитологічний мазок, аналіз виділень з піхви на флору).

Ультразвукове дослідження проводилося на сканері Medison SA-8000 EX з використанням інтравагінального датчика в режимах ехографії і доплерографії, що включає колірне доплерівське картування (КДК) та імпульсну допплерометрию.

Комплексне ультразвукове дослідження включало: визначення внутрішнього діаметра вен судинних сплетінь (брався максимальний діаметр в мм); визначення пікової систолічної швидкості кровотоку (в см / с). Всі вимірювання проводилися на 7-11 день менструального циклу.

Загальноприйнятою класифікації варикозного розширення вен малого таза в даний час не існує. У зв'язку з тим, що ізольована ектазія якого-небудь одного венозного сплетення через особливості системи венозних анастомозів в практиці зустрічається надзвичайно рідко [7,8], оцінку гемодинаміки вен малого таза проводили без урахування конкретних сплетінь. За результатами сонографічекіх досліджень ми користувалися найбільш поширеним в даний час підходом, і виділяли 3 ступеня варикозу: першу діагностували при діаметрі вен 5-6,99 мм, другу - 7-9,99 мм, третю - 10 мм і більше. Виразність больового синдрому оцінювали за візуальною аналоговою шкалою ..

Всі жінки методом випадкової вибірки були розділені на дві групи: основну (Група 1, n = 33) і порівняння (Група 2, n = 32). Всі пацієнтки до включення в дане дослідження отримували препарат Нормовен (ПАТ "Київський вітамінний завод") по 2 таблетки 2 рази на добу протягом 10 днів, а потім 1 раз на добу до 3 місяців. Препарат добре зарекомендував себе і широко використовується для лікування різних проявів віно-лімфатичної недостатності, який попереджає венозний застій і тромбоз (особливо в нижніх кінцівках). Нормовен (флавоноїдна фракція, яка містить діосміну, гесперидин) - ангіопротектор, різнобічно впливає, що дозволяє уникнути поліпрагмазії в лікуванні хворих з ВРВМТ. З одного боку, препарат має флеботонізірующее дію: зменшує розтяжність вен, підвищує їх тонус, зменшує венозний застій, поліпшує лімфатичний дренаж, з іншого - покращує мікроциркуляцію: підвищує резистентність капілярів, зменшує їх проникність; а також має протизапальну дію: посилює судинозвужувальний ефект адреналіну, блокує вироблення вільних радикалів, синтез простагландинів і тромбоксану.

У процесі дослідження пацієнтки основної групи отримували Нормовен по 2 таблетки на добу протягом місяця через 3 місяці від закінчення основного лікувального курсу з повтором ще через 3 місяці. Жінки групи порівняння спостерігалися в динаміці.

Статистична обробка даних виконувалася на ПК з використанням пакетів програм Word і Exel. Розраховувалися середні величини, помилка середньої та частки. Дані вважалися достовірними при p <0,05.

Результати та обговорення

Середній вік пацієнток достовірно не відрізнявся і становив 35,42 ± 1,17 і 34,58 ± 0,93 року (p> 0,05) відповідно групам.

Скарг на болі на момент включення в дослідженні жінки не пред'являли, тому що це було одним з критеріїв включення в дослідження.

Істотних відмінностей в сімейному, соматичному та гінекологічному анамнезі між групами не виявлено (дані не наведено). Проте, треба зазначити, що захворювання вен різної локалізації (гемороїдальних, нижніх кінцівок) у обстежених жінок зустрічалися набагато частіше в порівнянні з середньою частотою в популяції.

Вивчення показників коагулограми до початку лікування не виявило суттєвої різниці між пацієнтками з ВРВМТ (p> 0,05) і вони перебували в межах референтних значень (дані не наведено).

Інструментальне дослідження показало, що внутрішній діаметр вен малого таза у обстежених жінок коливався від 5,0 до 10,0 мм і в середньому склав 6,51 ± 0,23 мм. Необхідно відзначити, що в обох групах реєструвалися тільки I або II ступінь дилатації вен (Табл 1). Відсутність серед них жінок з III ступенем пояснюється, мабуть, тим, що як показали раніше проведені нами дослідження [9], больовий синдром при значних ступенях розширення тазових вен повністю не зникає, а це було критерієм виключення з дослідження.

Таблиця 1 Розподіл обстежених пацієнток за ступенем дилатації вен малого таза, n /%

Характеристики кровотоку за результатами допплерівського дослідження на момент включення в дослідження істотно не відрізнялися в обох групах: переважали пацієнтки з монотонним або двофазним кровотоком (Табл.2).

Таблиця 2 Розподіл обстежених пацієнток в залежності виду кровотоку і ступеня дилатації вен малого таза, n (%)

Примітки:

1. - відмінності достовірні щодо 1-ї групи, p <0,05;
2. - відмінності достовірні щодо вихідного стану, p <0,05.

Пацієнтки обох груп були оглянуті через 6 місяців після закінчення основного курсу терапії (моменту включення їх в дане дослідження). За цей час жінки з основної групи отримали два профілактичних курсу з використанням флеботонікі, а групи порівняння - немає.

Оцінка скарг показала, що у частини жінок відновився больовий синдром, причому в групі порівняння таких було значно більше. Необхідно відзначити, що в перші три місяці болю почали турбувати тільки 3 (9,09%) пацієнток в основний і 2-х (6,25%) - в групі порівняння (p> 0,05). У всіх випадках зареєстровані провокуючі фактори у вигляді хвороби або важкого психологічного стресу. Через 4 місяці болю поновилися ще у 6 (18,75%) жінок групи порівняння, через 5 - у 4 (12,5%) і через 6 - ще у 7 (21,88%). Тоді як серед пацієнток, які отримували профілактичні курси скарги додатково з'явилися тільки у 1 (3,03%) жінки. Іншими словами, за час дослідження рецидив больового синдрому зареєстрований у 4 (12,12%) обстежених в першій групі і у 19 (59,38%) - у другій (p <0,05).

Жінки, які одержували профілактичні курси, суб'єктивно оцінювали біль як менш виражену, ніж ті, які нічого не отримували. Так в 1-й групі середня оцінка за візуальною аналоговою шкалою склала 2,75 ± 0,09 бала, тоді як у 2-й - 3,11 ± 0,06 бала (p <0,05).

Подібні тенденції зареєстровані також при оцінці параметрів кровотоку на початку та в кінці дослідження. Так, якщо у пацієнток основної групи вдалося підтримати їх на досягнутому рівні, то в групі порівняння відмічено їх погіршення, а саме: середнє значення максимальної швидкості венозного кровотоку склало 7,01 ± 0,65 см / с і 6,84 ± 0,52 см / с (p> 0,05) відповідно групам на початку спостереження і 7,23 ± 0,48 см / с і 6,33 ± 0,62 см / с через 6 місяців (p <0,05). Крім того, в групі порівняння достовірно збільшилася кількість жінок з двофазним нульовим кровотоком, тоді як в основний істотних змін в структурі розподілу по виду кровотоку не відбулося (Табл.2).

Просвіт вен у пацієнток, які отримували профілактичне лікування, стабілізувався на досягнутому, а у жінок, що спостерігалися в динаміці, почав збільшуватися (Табл. 3).

Таблиця 3 Розподіл обстежених пацієнток за ступенем дилатації вен малого таза, мм

Примітки:

1. - відмінності достовірні щодо 1-ї групи, p <0,05;
2. - відмінності достовірні щодо вихідного стану, p <0,05.

На тлі проведеного консервативного лікування показники коагулограми в обох групах істотно не змінилися (p> 0,05).

висновки

Таким чином, проведене дослідження дає можливість зробити наступні висновки:

- ймовірність рецидиву больового синдрому при варикозному розширенні вен малого таза підвищується через 3 місяці від закінчення основного курсу терапії;

- призначення коротких профілактичних курсів венотоников кожні 3 місяці дозволяє стабілізувати стан і попередити рецидив;

- проведення профілактичних курсів вигідно як з економічної (вартість профкурсах нижче лікувального) так і медичної точки зору (нижче медикаментозне навантаження на організм, вище якість життя).

Вищесказане дозволяє рекомендувати флеботонікі Нормовен як вторинної профілактики больового синдрому при наявності варикозного розширення вен малого таза.

література

1. Хоменко Н.Є. Варикозна хвороба вен малого таза (етіопатогенез, діагностика, лікування) / Н.Е.Хоменко, Ю.Е Восканян, С.А.Гаспарян // ЖРОАГ. - 2006. - № 1. - С.44-47.
2. Богачев В.Ю. Варикозна хвороба вен малого таза / В.Ю.Богачев // Consilium medicum. - 2006. - №1 (1). -С.20-23.
3. Кирієнко, А.І. Діагностика варикозної хвороби вен малого таза / А.І.Кіріенко, С.Г. Гаврилов, А.В. Каралкін [и др.] - Аннали хірургії. - 20003.- №4. - С. 51-56.
4. Мозес В.Г. Досвід консервативного лікування варикозного розширення вен малого таза у жінок, які перенесли запальний процес внутрішніх геніталій / В.Г. Мозес, А.Б. Розенберг // Ультразвук. діагностика в акушерстві, гінекології та педіатрії. - 2000. - №4. - С. 297-298.
5. Гаврилов С.Г. Варикозна хвороба вен малого таза: сучасний стан проблеми / С.Г. Гаврилов, О.І. Бутенко, М.А. Черкашин // Аннали хірургії. - 2003. - №1. - С. 7-12.
6. Флебология: рук_во для лікарів / За ред. В.С. Савельєва. - М., 2001..
7. Ющенко О.М. Варикозна хвороба малого тазу: казуїстика або поширена хвороба? / О.М. Ющенко // Новини медицини і фармації. - 2005. - № 9 (169). - С.14-16.
8. Майоров М.В. Синдром хронічних тазових болів в гінекологічній практиці / М.В. Майоров // Провізор. - 2003. - № 23. -С.17-19.
9. Яковлева Е.Б. Сучасний погляд на проблему лікування хронічного тазового болю / Е.Б. Яковлєва, О.М. Бабенко, А.Б.Бугаев // Медицина невідкладних станів. - 2014. - № 2 (57). - С.134-139.