Відповідальність медичних працівників

1. Правова відповідальність медичних працівників
2. Принцип презумпції вини медпрацівника
3. Відшкодування шкоди, заподіяної медичним працівником
4. Компенсація моральної шкоди

У щоденній практиці лікарів трапляються ситуації, що призводять до негативних наслідків для здоров'я пацієнтів, а в найгіршому варіанті - і до летального результату. Розбираємося в видах і ступеню відповідальності медичних працівників.

Держава залишає за собою право примусово впливати на порушників законодавства в галузі охорони здоров'я . Відповідальність медичних працівників за вчинені дефекти під час надання медичної допомоги настає, якщо дії або бездіяльність посадових осіб спричинили за собою негативні наслідки для здоров'я або життя пацієнта.

Читайте: " Обробка рук хірурга: покрокове керівництво "

Стаття 80 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII передбачає юридичну відповідальність медичних працівників за вчинення ними під час професійної діяльності правопорушень. Таке правопорушення визначає вид відповідальності винного. Варто відзначити, що вона наступає не по самому факту вчинення правопорушення, а тільки при настанні негативних наслідків для здоров'я або життя пацієнта. Якщо такі не настали, відповідальність за дефект при наданні медичної допомоги залишається в площині етики і деонтології.

Правова відповідальність медичних працівників

Юридична відповідальність медичних працівників - форма державного примусового впливу на осіб, які вчинили правопорушення, для застосування певних санкцій відповідно до законодавства. Відповідальність настає, якщо лікарські помилки привели до негативних наслідків для здоров'я людини. Законодавство передбачає, що винна особа повинна відшкодувати в цьому випадку всі майнові і немайнові витрати.

Медпрацівник звільняється від відповідальності якщо він, виконуючи свої обов'язки належним чином, не припускав або не міг передбачити можливість виникнення (або ж запобігти виникненню) негативних наслідків. Також професійна відповідальність медичних працівників не настає, коли дії або бездіяльність особи не викликали порушення законодавства, прав пацієнта і не привели до негативних наслідків для здоров'я або життя.

Читайте: " Журнал обліку наркотичних засобів і психотропних речовин: бланки "

Цивільно-правова відповідальність медичних працівників

Один з видів відповідальності медичних працівників - цивільно-правова. Настає вона в разі правопорушень стосовно майнових і немайнових благ пацієнта. Перш за все, це життя і здоров'я людини. Основні аспекти настання такої відповідальності прописані в Цивільному кодексі України від 16.01.2003 № 435-IV. У цивільно-правової відповідальності виділяють також два підвиди:

1. Договірна відповідальність (регулюється гл. 63 ЦКУ і Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII). Настає при порушенні умов договору про надання медичних послуг. При наявності вини виконавця законодавство вимагає повне відшкодування збитків (морального і матеріального).
2. Делікатна відповідальність настає в разі неправомірного заподіяння їм шкоди під час професійної діяльності.

Щоб залучити медпрацівника до відповідальності, потрібно:

• довести факт протиправних дій або бездіяльності;
• зафіксувати негативний вплив на здоров'я пацієнта;
• встановити причинно-наслідкового зв'язку між цими фактами;
• довести факт провини медика.

Юридична відповідальність медичних працівників настає, якщо доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями або бездіяльністю медпрацівника і настанням шкоди для здоров'я пацієнта. Встановлює або спростовує наявність такого зв'язку судмедекспертиза. Саме її висновок остаточно вирішує:

• чи заподіяно шкоду для здоров'я пацієнта від дій (бездіяльності) медпрацівника;
• спровокований чи шкоду самим хворим через недотримання рекомендацій;
• обумовлений чи шкоду індивідуальними особливостями організму пацієнта.

В останніх двох випадках особа, яка завдала шкоди, не зобов'язується його компенсувати. Як приклад можна навести ситуацію, коли лікар сумлінно і в повній мірі провів обстеження пацієнта, однак виставив невірний діагноз через нетипового перебігу хвороби. Інша ситуація - під час проведення оперативного втручання хірург пошкодив артерію через розташування її в нетиповому місці.

Читайте: " Прекурсори: перелік затверджених в Україні "

Принцип презумпції вини медпрацівника

Цивільне законодавство передбачає принцип вини особи, яка завдала шкоди при наданні медичної допомоги. Відсутність вини особи стає підставою для звільнення від відповідальності медичних працівників. Саме тому відсутність провини правопорушник повинен довести. Однак цивільне законодавство передбачає винятки з цього правила.

Обставини, які передбачають відшкодування заподіяної пацієнтові шкоди

Стаття ЦКУ

Шкода заподіяна при гострій потребі

Ст. тисяча сто сімдесят одна

Шкода заподіяна діяльністю, пов'язаною зі зберіганням і використанням механізмів, устаткування, хімічних, радіоактивних, вибухонебезпечних і вогненебезпечних речовин

Ст. Тисяча сто шістьдесят сім, тисяча сто вісімдесят сім

Шкода заподіяна через певних недоліків в товарі або роботах (наприклад, зазначеної недостовірної інформації в інструкції по застосуванню вироби або препарату)

Ст. 1209

Як видно з наведених статей ЦКУ, деякі види медичної діяльності можуть нести певну загрозу для пацієнта (рентгенівське дослідження, використання лазерних установок). У наведених випадках відшкодування не буде залежати від доведеною провини медпрацівника і від того, чи знаходилася особа, якій завдано шкоду, в договірних відносинах.

Відповідальність медичних працівників за професійні правопорушення настає при наявності всіх елементів правопорушення, а саме:

• протиправна поведінка;

• заподіяння шкоди для здоров'я;

• доведена пряма зв'язок між першим і другим елементом правопорушення.

Більшість судових позовів проти медпрацівників спрямовані на відшкодування за завдану моральну і матеріальну шкоду. Порядок стягнення такої шкоди прописаний в главі 82 ЦКУ.

Читайте: " Санепідрежім у хірургічному відділенні: вимоги до приміщень та ПРАЦІВНИКІВ "

Відшкодування шкоди, заподіяної медичним працівником

Відповідно до цивільного права, в разі доведення провини медпрацівника, пацієнт претендує на відшкодування всіх видів збитку:

• майнового - всіх видів витрат;
• немайнової (моральної) - компенсацію порушником законодавства фізичних і духовних страждань, які стали наслідком його правопорушення в грошовій формі. При розрахунку грошової суми враховується рівень фізичного болю і страждань, яких зазнав пацієнт через каліцтво і інших негативних наслідків для його здоров'я (ст. 23 ЦКУ).

Майнова шкода в свою чергу складається з:

• реального збитку - витрат майнового характеру, витрачених на відновлення порушеного права;
• упущеної вигоди - прибутку, яку особа могла отримати в разі, якби її права не були порушені.

Розмір відшкодування в разі доведеного факту відповідальності медичних працівників встановлює суд. Для нарахування суми матеріальних витрат пацієнт повинен надати в суд відповідні документи (наприклад, аптечні чеки).

Читайте: " Охорона праці молодшої медичної сестри "

Компенсація моральної шкоди

Формули, за якою б проводився розрахунок моральної шкоди, законодавець не надає. З огляду на це, сума відшкодування моральної шкоди налічується за договором (якщо полягав між пацієнтом та медичним закладом) або за рішенням суду. Визначаючи його розмір, суди керуються принципами:

• доведений факт посягання на немайнові права особи або порушення цих прав;
• встановлено факт провини в діях (бездіяльності) медпрацівника
• доведений факт моральних і фізичних страждань пацієнта
• компенсація моральної шкоди не залежить від компенсації матеріального збитку;
• законодавець не передбачив верхньої і нижньої межі розміру моральної шкоди.

Стаття 23 ЦКУ частково надає орієнтири, якими повинен керуватися суд в питанні встановлення розміру грошової компенсації матеріального збитку як одного з видів відповідальності медичних працівників за вчинені правопорушення:

• на розмір суми грошової компенсації впливає характер правопорушення;
• ступінь вираженості фізичних і моральних страждань;
• характер зниження здібностей або втрати можливостей для реалізації;
• ступінь вираженості вини особи, яка заподіяла моральну шкоду;
• до уваги беруться й інші обставини, які суттєво вплинули на ситуацію, вимоги доцільності і справедливості.

У разі необхідності, суддя має право призначити судово-медичну і судово-психіатричну експертизи. Судово-психіатрична експертиза націлена на встановлення ступеня вираженості і характеру страждань, психологічного стан пацієнта. Судово-медична експертиза вирішує питання:

• причина несприятливого результату або смерті особи;
• підтвердження або спростування факту наявності помилок в роботі лікаря;
• причини помилкових дій лікаря;
• можливості лікаря спрогнозувати і попередити негативні наслідки своїх вчинків;
• ймовірні причини настання негативних наслідків у разі правильного лікування;
• наявність або відсутність порушень в організації охорони здоров'я в медустанові, де стався випадок.

Результати цих досліджень суд враховує при встановленні розміру компенсації матеріального збитку.

Читайте: " Протипожежна безпека в медзакладі - основні питання контролю "

Відповідальність медичних установ і працівників за шкоду пацієнту, покладають на суб'єкти цивільно-правової відповідальності (гл. 82 ЦКУ). Ними стають:

• юридичні особи - медустанови;

• фізичні особи, які займаються медичною практикою.

Незважаючи на наступ відповідальності медичних працівників, статтею 1172 ЦКУ передбачено, що заподіяний пацієнтові шкоду відшкодовує саме юридичні або фізичні особа. Сам лікар, вина якого встановлена, притягується до кримінальної відповідальності. Надалі установа охорони здоров'я може звертатися до винної особи з регресних позовом і вимагати від нього компенсувати повну суму заподіяної шкоди.

Читайте более: