Аварія на Чорнобильській АЕС: наслідки вибуху

31 рік тому, 26 квітня 1986 року, на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), яка розташована на території України (тоді - Українська РСР) в 12 км від міста Чорнобиль (Київська область), трапилася одна з найбільших за історію світової енергетики аварія. Це мало величезні і дуже важкі наслідки для всього світу. Той самий енергоблок запустили в експлуатацію в кінці 1983 року.

25 квітня 1986 року мали провести проектні випробування однієї з систем забезпечення безпеки на блоці, а далі зробити зупинку реактора, щоб провести планові ремонтні роботи. Під час випробувань все обладнання АЕС має бути знеструмлено, а механічна енергія від обертання поступово турбогенераторів використана, щоб системи безпеки енергоблоку залишалися працездатними. Однак диспетчерські обмеження призвели до того, що зупинку реактора не один раз відкладали, і через це управління його потужностями ускладнювалося.

26 квітня в 1 годину і 24 хвилини ночі потужність несподівано і неконтрольовано зросла, викликавши вибухи і руйнування більшої частини реактора. Вибух і пішов пожежа привів до того, що в навколишнє середовище було викинуто в великій кількості радіоактивні речовини. Надалі завдяки інертних матеріалів, якими засипали реактор, тимчасово потужність викидів зменшилась, але потім температура всередині зруйнованих шахт знову зросла, і радіоактивні речовини продовжували потрапляти в атмосферу.

Вдалося злегка знизити викид тільки приблизно після 10 травня 1986 року. 16 травня рішенням урядової комісії зруйнований енергоблок почали довготривало консервувати. Почалися створювати спорудження «Укриття», закінчивши створення 30 листопада 1986 року. Повітряні потоки рознесли радіоактивні речовини на значну територію, радіоактивно забруднивши значну частину України (41,75 тисяч км), Білорусі (46,6 тисяч км) і Росії (57,1 тисяч км). У РФ найбільше радіації довелося на Брянську, Калузьку, Тульську і Орловську області. Також забруднення відбилося на території таких європейських країн, як Австрія, Німеччина, Італія, Великобританія, Швеція, Фінляндія і Норвегія. Після аварії швидше загинула 31 людина, а 600 тисяч, які ліквідували трапилося, гасили пожежі і займалися розчищенням, виявилися піддані високим дозам радіації. В цілому, заражене виявилося більше 8 мільйонів росіян, білорусів та українців. 404 тисячі чоловік переселили далі від місця катастрофи.

Дуже високий радіоактивний фон після аварії призвів до того, що роботу атомної станції тимчасово призупинили, проте 1 жовтня 1986 років запустили перший енергоблок, 5 листопада - другий, а 4 грудня 1987 року - третій. Повністю всі вони були зупинені в кінці 2000 року. Далі проводять утилізацію відходів, будівництво нової захисної споруди (замість «Укриття») і так далі.

Чорнобильська катастрофа - це фактично найсерйозніша техногенна аварія за весь час існування енергетічкой галузі. Відчуваються її наслідки навіть через 31 рік. Тонни радіоактивних речовин, що потрапили в атмосферу, продовжують впливати на навколишнє середовище. Справа в тому, що період напіврозпаду цезію-137, що осів в тому числі і в Європі, дорівнює 30 років, період напіврозпаду стронцію-90 - 29 років. Тому наслідки будуть відчуватися ще довго. Хоча, по суті, спостерігається зниження радіоактивного фону, проте розпад радіоактивних елементів призводить до виникнення нових, які можуть бути як менш активні, так і більш. У зв'язку з цим, може виявитися так, що на окремих територіях через сотню років після катастрофи кількість радіації буде перевищувати те, що було відразу після аварії, в два, а то і в три рази. Через страшної катастрофи багато стали панічно боятися атомних електростанцій взагалі.

Світова енергетика стала розвиватися інакше, і поступово багато атомні станції призупиняли, заморожували або і зовсім закривали. Тільки через 20 років поступово почали повертатися до експлуатації такого обладнання, однак нова техногенна катастрофа, на японській АЕС, привела до того, що знову стали відмовлятися.

У плані медичних наслідки фахівці в першу чергу відзначають розвиток у дітей раку щитовидної залози. За час 1992-2000 років в Білорусі, Росії та Україні виявили майже 4 тисячі випадків цього захворювання у тих, хто під час аварії був маленькою дитиною або підлітком. Виживання від такого раку висока, за фактом померло всього 9 чоловік з досліджуваних, однак впливу це не зменшує. Крім раку щитовидки, розвивається лейкоз і так звані солідні раки. В основному, це стосується до працівникам, що проводить ліквідацію, проте зустрічалося і у тих, хто з аварією ніяк не пов'язаний. Траплялися й хвороби серця, а також розвиток катаракти.

Є у аварії і економічні наслідки. Серед них наголошується на тому, що, з огляду на те, що забруднена територія - це, в основному, сільська місцевість, то постраждали сільськогосподарські угіддя на ній і припинили заготовлювати ліс. Так, в Білорусі вивели з обігу раніше хороші орні землі, і це вдарило по економіці. Ті, хто проживають на таких територіях, отримують зазвичай чи не найменше. Продукцію з таких районів, навіть добре очищену і перевірену, часто бояться купувати, що, відповідно, відбивається і на фінансовому стані жителів.